Лепетюха Василь Васильович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Лепетюха Василь Васильович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 27 березня 1960 Великий Вистороп | |
| Смерть | 28 серпня 2014 (54 роки) Новозар'ївка | |
| Псевдо | «Дєд» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Васи́ль Васи́льович Лепетю́ха (нар. 27 березня 1960 — пом. 28 серпня 2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1960 року на хуторі Грядка[1] села Великий Вистороп Лебединського району Сумської області. Ріс в багатодітній родині, був дев'ятою дитиною. Згодом його мама померла. Після навчання в школі вступив до Харківського автотранспортного технікуму, після закінчення якого залишився працювати в Харкові. Пройшов на строкову службу. В Харкові зустрів свою кохану Валентину.
В часі війни призваний за мобілізацією, від 1 серпня 2014 року — командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади, псевдо «Дєд».
28 серпня 2014 року ротно-тактична група рухалась у район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від міста Комсомольське (Донецька область) о 4-й ранку колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків та під вогонь ДРГ терористів. Руслан Батраченко, Юрій Безщотний, Бризгайло Сергій, Антон Бутирін, Андрій Деребченко, Олександр Карасик, Олександр Карпенко, Ігор Романцов, Сергій Чорний.
16 вересня 2014-го пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка. Упізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі села Подвірки, Дергачівський район[2].
Без Василя лишилися дружина, син Олександр, брат Микола.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 22
- Вшановується 28 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]
- Іловайський Хрест (посмертно)
- ↑ До 9-ї річниці з дня загибелі ЛЕПЕТЮХИ ВАСИЛЯ ВАСИЛЬОВИЧА. Лебединський міський краєзнавчий музей (укр.). 28 серпня 2023. Процитовано 28 серпня 2024.
- ↑ Лепетюха Василь Васильович ("Дєд") - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 28 серпня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Міноборони вшанували пам'ять загиблих захисників України
- Лепетюха Василь Васильович [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
