Латченко Артур Вікторович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Латченко Артур Вікторович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 30 листопада 1995 Україна, Більськ | |
| Смерть | 3 квітня 2017 (21 рік) Україна, Авдіївка | |
| Псевдо | «Арчі», «Шумахер» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015—2017 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Повітряні сили | |
| Рід військ |  Радіотехнічні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Військові розповіли про 21-річного Артура Латченко, який загинув на третій день режиму тиші на YouTube // ТСН, 04.03.2017
|
Арту́р Ві́кторович Ла́тченко (30 листопада 1995, с. Більськ, Котелевський район, Полтавська область, Україна — 3 квітня 2017, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1995 року в селі Більськ на Полтавщині. Закінчив 11 класів сільської загальноосвітньої школи. У 2013—2014 роках навчався в Полтавському вищому міжрегіональному професійному училищі, де здобув фах «Столяр будівельний. Верстатник виробів з деревини». В училищі був заступником старости групи[1]. Захоплювався волейболом, мотоциклами, настільним тенісом, займав перші місця у змаганнях. Працював теслею у Сільськогосподарському ТОВ «Скіф» в селі Більськ. Мріяв розпочати разом з товаришем власний меблевий бізнес.
В листопаді 2015 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у 169-му навчальному центрі «Десна», а з лютого 2016 року — у харківській 164-ій радіотехнічній бригаді Повітряних Сил ЗС України на посаді кулеметника. 7 квітня 2016 року підписав контракт, і був зарахований до 766-ї окремої радіолокаційної рот (рота «Полтава») 164 РТБр, в/ч А2057, м. Полтава. Коли з роти набирали 19 чоловік на передову до 72-ї окремої механізованої бригади, зголосився їхати.
З 28 вересня 2016 року у складі 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72 ОМБр ніс службу в Авдіївці, з жовтня обороняв позицію «Шахта» (Шахта «Бутівка»), — вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька» («Путилівська»), що розташований між Авдіївкою та окупованим селом Спартак (не плутати з самою шахтою «Бутівка-Донецька», яка знаходиться на північній околиці міста Донецьк).
3 квітня 2017 року загинув під час бойового чергування на посту внаслідок мінометного обстрілу позиції Шахта «Бутівка», — дістав осколкове поранення у шию, від якого помер в кареті «швидкої»[2][3][4].
Похований 5 квітня на сільському кладовищі рідного Більська[5][6][7].
Залишилися мати Раїса Олександрівна і сестра Вікторія.
- Указом Президента України від 22 травня 2017 року № 138/2017, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[8].
- Розпорядженням голови Полтавської облради від 2 березня 2018 року № 40, на визнання вагомих особистих заслуг перед Полтавщиною та Україною, за зразкове виконання військового і громадянського обов'язку, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, занесений до Книги пошани Полтавської обласної ради[9][10].
- 3 квітня 2018 року у селі Більськ на фасаді Більської ЗОШ I—III ст. відкрили меморіальну дошку загиблому випускнику школи Артуру Латченку[11].
- ↑ Виховна година «Ми пам'ятаємо…» [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Сайт ДНЗ «ПВМПУ», 27 квітня 2017
- ↑ Полтавщина втратила ще одного бійця у війні з Росією [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Коло», 3 квітня 2017
- ↑ У зоні АТО загинув боєць з Полтавщини [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Лтава», 4 квітня 2017
- ↑ Сумна доба на Шахті Бутівка: дві смерті та обстріл із партизанських «Градів» [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 5 квітня 2017
- ↑ Полтавщина попрощалася з бійцем Артуром Латченком [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Лтава», 5 квітня 2017
- ↑ Син, брат, наречений — захисник України Артур Латченко загинув у війні на Сході. ФОТО [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Коло», 5 квітня 2017
- ↑ Полтавщина попрощалась із загиблим 21-річним військовослужбовцем 72ОМБр Артуром Латченко (ФОТО) [Архівовано 22 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Новини Полтавщини, 5 квітня 2017»
- ↑ Указ Президента України від 22 травня 2017 року № 138/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Занесені до Книги Пошани Полтавської обласної ради [Архівовано 28 вересня 2018 у Wayback Machine.] // На сайті Полтавської облради
- ↑ Розпорядження голови обласної ради від 02.03.2018 № 40 [Архівовано 15 липня 2018 у Wayback Machine.] // На сайті Полтавської облради
- ↑ У Більську урочисто відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО Артуру Латченку [Архівовано 7 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Котелевська РДА, 4 квітня 2018
- Латченко Артур Вікторович («Шумахер») [Архівовано 23 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Латченко Артур Вікторович // Український меморіал.
- Ціна волі. Артур Латченко // «Час і Події», 7 червня 2017.
- За кілька годин до загибелі говорив із нареченою: В мережі розповіли історію 22-річного бійця АТО, якому снайпер прострелив шию [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «РБК-Україна», 12 червня 2017.
- «Коли обстрілювали шахту „Бутівка“, почули, що в нас поранений» — спогади командира про загиблого атовця Артура Латченка [Архівовано 9 квітня 2018 у Wayback Machine.] // «Лтава», 4 квітня 2018.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
