Лайтабаншаґ угор. Lajtabánság нім. Leithabanat, Leitha-Banschaft
Невизнана держава
1921 ↓
Прапор Герб
Теритоія Лайтабаншаґу
Столиця	Оберварт
Мови	угорська
Форма правління	Республіка
Глава держави	Пал Пронаї
	Юлій Остенбурґ-Маравек
	Іштван Фрідріх
Історичний період	Міжвоєнний період
- Засновано	4 жовтня 1921
- Ліквідовано	5 листопада 1921
Попередник Наступник Угорське королівство (1920—1946) Перша Австрійська Республіка Угорське королівство (1920—1946)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лайтабаншаґ

Лайтабаншаґ (угор. Lajtabánság, нім. Leithabanat, Leitha-Banschaft) — угорське державне утворення, яке виникло після розпаду Австро-Угорської монархії на території сучасної австрійської федеральної землі Бурґенланд та угорського міста Шопрон^[1]. Існувало у період з 4 жовтня по 5 листопада 1921 року, між підписанням Тріанонської угоди та вступом Бурґенланду до складу Австрії.

У 1921 році Бурґенланд, згідно з Тріанонською та Сен-Жерменською мирними угодами, мав бути переданий Австрії.

Восени 1921 року угорський підполковник Пал Пронаї, на чолі ополчення Rongyos Gárda^[en] («Гвардія голодранців»), яке було сформоване з антикомуністів після розпаду Угорської Радянської Республіки, головним чином з селян, студентів та демобілізованих військовиків, пішов у Бурґенланд на допомогу угорським повстацям, які виступили проти передачі Австрії західних угорських територій. До середини вересня 1921 року «Rongyos Gárda» та угорські повстанців, які на той час вже налічували 3500-4000 осіб, взяли під свій контроль територія Західної Угорщини, нині Бурґенланду.

4 жовтня 1921 року було проголошено створення незалежної держави Лайтабаншаґ на чолі з Пронаї. Керівниками Лайтабаншаґ також були Юлій Остенбурґ-Маравек^[de] та колишній прем'єр-міністр Угорщини Іштван Фрідріх.

Територія новоствореної держави охоплювала майже всі спірні території, на які претендувала Австрія та Угорщина. У Лайтабаншазі переважно військові призначалися на керівні посади. Було випущено в обіг поштові марки новоствореної держави, зроблені перші кроки щодо демаркації кордонів.

Ситуація зі створенням нової держави була невигідна як Австрійській республіці, та і Угорському королівству, що підштовхнуло їх до перемовин щодо вирішення цієї проблеми на дипломатичному рівні. 11 жовтня 1921 року розпочались перемовини між Австрійською республікою та Угорським королівством, за участю міністра закордонних справ Італії П'єтро Томмазо делла Торетта^[en]. У перемовинах брали участь канцлер Австрії Йоганн Шобер, угорські прем'єр-міністр Іштван Бетлен та міністр закордонних справ Міклош Банфі^[en]. На перемовинах було досягено домовленостей про референдум населення спірних територій, на якому має бути вирішено територіальну приналежність, та: «незаконні збройні формування повинні невідкладно скласти зброю», та «населення Західної Угорщини, що не проживає там на постійній основі, повинно негайно покинути територію»^[2]. Референдум було погоджено провести спочатку в Шопроні, а вже потім на прилеглих територіях, проте ці два голосування мали бути визнані як одне та вважатися єдиним референдумом. Збройні сили Антанти мали забезпечувати мирний перебіг голосування. Протягом 8 днів після завершення референдуму територія мала відійти до країни, за приєднання до якої висловилась більшість учасників плебісциту. Протокол зустрічі та зміст угоди були затверджені одноголосно. Рада Послів у Парижі ратифікувала протокол перемовин 27 жовтня 1921 року.

Після перемовин, 5 листопада 1921 року, Лайтабаншаґ припинив своє існування.

Референдум відбувся 14 грудня в Шопроні, а на прилеглих територіях — 16 грудня 1921 року. У Шопроні 65 % населення (15334 особи) проголосувало за повернення міста та прилеглих територій до складу Угорщини, а 34,9 % (8227 осіб) висловилось за збереження статусу австрійської території. Таким чином Шопрон відійшов до Угорського королівства, інша ж територія Бурґенланду залишилась у складі Австрійської республіки.

• Béla Bodó. Pál Prónay: Paramilitary Violence and Anti-Semitism in Hungary, 1919—1921. Center for Russian & East European Studies, University of Pittsburgh, März 2011, DOI:10.5195/cbp.2011.167, S. 31 ff.
• Béla Bodó. Iván Héjjas. In: East Central Europe. Band 37, Nr. 2–3, 2010, S. 247 ff.
• Józef Botlik: The Fate of Western Hungary 1918—1921. Buffalo o. J., S. 160 ff. The Fate of Western Hungary 1918—1921. Buffalo o. J., S. 160 ff. [Архівовано 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Lászlo Fogarassy. Paul Prónays Erinnerungen an das «Lajta-Banat». In: Burgenländische Heimatblätter. 52. Jahrgang, Heft 1, Eisenstadt 1990, S. 1–10 [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Andreas Moritsch. Vom Ethnos zur Nationalität: der nationale Differenzierungsprozess am Beispiel ausgewählter Orte in Kärnten und im Burgenland. Oldenbourg, München 1991, ISBN 3-486-55878-1, S. 110 f.

п о р Розпад Австро-Угорщини Держави, що виникли (визнані міжнародними угодами) Німецька Австрія/Австрійська Республіка • Угорська Демократична Республіка/Угорське королівство • Польська Республіка • Чехословацька Республіка Державні утворення (не визнані міжнародними угодами) Лайтабаншаґ • Боснійська республіка • Угорська Радянська Республіка • Держава Словенців, Хорватів і Сербів • Західноукраїнська Народна Республіка • Республіка Бараняча-Байя • Банатська республіка • Команчанська Республіка • Республіка Прекмур'я • Республіка Фіуме • Лемко-Русинська Республіка • Гуцульська Республіка • Тарнобжезька республіка • БРР Держави, які розширили свої території Італійське королівство (Больцано — Південний Тіроль, Трієст)• Румунське королівство (Герцогство Буковина, Трансильванія, Східний Банат)• Королівство СХС (Західний Банат, Воєводина, Словенія, Хорватія) Війни та конфлікти Польсько-українська війна • Румунська окупація Північної Буковини • Оравсько-Спишський конфлікт • Тешинський конфлікт • Чехословацько-угорська війна • Румунська інтервенція в Угорщину • Фіумський конфлікт Міжнародні угоди Сен-Жерменський мирний договір • Тріанонський мирний договір

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.