Кхай Дінь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кхай Дінь | |
|---|---|
| в'єт. Khải Định | |
 | |
| Ім'я при народженні | в'єт. Nguyễn Phúc Bửu Đảo |
| Народився | 8 жовтня 1885[2] Хюе, В'єтнам |
| Помер | 6 листопада 1925[1][2] (40 років) Хюе, Французький Індокитай ·туберкульоз |
| Поховання | Tomb of Khai Dinhd |
| Країна | .svg){kind=small} Аннам |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | в'єтнамська[3] |
| Членство | Académie des sciences d'outre-merd |
| Посада | імператор |
| Батько | Донг Кхань |
| Мати | Dương Thị Thụcd |
| Брати, сестри | Nguyễn Phúc Bửu Tủngd, Nguyễn Phúc Dĩ Ngud і Nguyễn Phúc Dĩ Hyd |
| У шлюбі з | Trương Như Thị Tịnhd, Hồ Thị Chỉd і Hoang Thi Cucd |
| Діти | Бао Дай |
| Автограф |  |
Кхай Дінь (в'єт. Duy Tân; 8 жовтня 1885 — 6 листопада 1925) — 12-й імператор династії Нгуєн в державі Дайнам (фактично в Аннамі), який номінально володарював в 1916—1925 роках. Храмове ім'я Нгуєн Хоанг Тонг.
Єдиний син імператора Донг Кханя від наложниці Зионг Тхі Тхук. Народився 1885 року в Хюе, отримавши ім'я Фук Биу Дао. 1889 року втратив батька, але не посів трону. Того ж року призначено принцом конфедерації племен седангів (на кордоні Аннаму). Це титул зберігав до 1897 року. 1906 року став хоаконгом (на кшталт герцога 1-го рангу) Фунгом.
1916 року після повалення імператора Зуї Тана оголошений новим правителем Дайнаму під ім'ям Кхай Дінь. У 1917 році наказав звести в Хюе палац Андінь, що було завершено 1918 року.
Намагаючись співпрацювати з французькою колоніальною адміністрацією, а натомість здобути більшу самостійність Аннаму, невдовзі після сходження на трон видав прокламацію щодо бажання зміцнювати свою владу під егідою Франції. 1918 року французька адміністрація підтримала пропозицію Кхай Дінь започаткувати національне святе, присвячене сходженню на трон Зя Лонга — першого імператора династії Нгуєн.
В свою чергу його профранцузька політика викликала невдоволення інтелігенції та націоналістів. 1919 року імператор видав наказ, за яким припинялося використання китайських ієрогліфів на письмі, впроваджувалася романізована в'єтнамська мова.
1922 року першим з в'єтнамських правителів відвідав Францію, де був гостем колоніальної виставки у Марселі. 1923 року доручив французьким чиновникам збирати з селян податки, частка з яких йшла на зведення імператорської гробниці. У відповідь відправив у вигнання лідерів визвольного руху. 1925 року передав свою сакральну функцію — піклування про храми й гробниці предків — французькій колоніальній адміністрації. Це остаточно поховало авторитет Кхай Діня.
Піддавався критики за розкішний спосіб життя, а також за свої бісексуальні звички. Також став споживачем опіуму, що погіршило його здоров'я. Зрештою 1925 року імператор помер від сухот. Йому спадкував єдиний син Бао Дай.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas — 2009.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Chapuis, Oscar (2000). The last emperors of Vietnam: from Tu Duc to Bao Dai. Westport, Conn., USA: Greenwood Press. pp. 15–16. ISBN 978-0-313-31170-3
 | |
|---|---|
| Наука | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNF: 16669764m · FAST: 1544011 · Freebase: /m/04307y · GND: 1072065150 · ISNI: 0000000054440678 · LCCN: nr98021965 · SUDOC: 152192336 · VIAF: 4843218 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
