Кучерук Микола Герасимович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Микола Герасимович Кучерук | ||
|---|---|---|
| Народився | 29 травня 1960 (64 роки) Дермань | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Діяльність | політик, бізнесмен | |
| Alma mater | Національний університет харчових технологій | |
| Членство | Верховна Рада України VII скликання | |
| Посада | народний депутат України[1] | |
| Партія | ВО «Батьківщина» | |
| Нагороди |
| |
| Сайт | kucheruk.org | |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 7-го скликання | |||
| ВО «Батьківщина» | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
Микола Герасимович Кучерук (нар. 29 травня 1960, село Дермань, Здолбунівський район, Рівненська область) — український політик та бізнесмен. Голова правління ПАТ «Родина». Народний депутат України 7 скликання. Депутат Рівненської обласної ради.
Миколу Кучерука називають в Україні «зефірним королем» через виробництво зефіру його заводом «Родина».[джерело?]
Помічений в порушенні ст. 84 Конституції України щодо особистого голосування у Верховній Раді[2].
З 1977 по 1978 роки навчався у Рівненському технічному училищі. У 1993 році закінчив економічний факультет Київського національного університету харчових технологій за спеціальністю «інженер-економіст», кваліфікація «Економіка і організація виробництв харчової промисловості».
Трудову діяльність розпочав у 1978 році токарем заводу «Серп і молот» у місті Харкові.
У 1978—1981 роках проходив службу в лавах Радянської Армії.
У 1981—1982 роках працював наладчиком-автоматником заводу тракторних запчастин у Рівному, у 1982—1983 роках — токарем ПМК-178 у місті Костопіль, з червня по грудень 1983 року — токарем Костопільського заводу продтоварів, з грудня 1983 до 1988 року — механіком цього заводу.
У 1988—1999 роках працював головним інженером Костопільського заводу продтоварів. У 1999 році на загальних зборах акціонерів був обраний директором акціонерного товариства «Костопільський завод продтоварів».
З 2005 року — член політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». У 2006 році обраний депутатом Рівненської обласної ради від Блоку Юлії Тимошенко. Голова постійної комісії обласної ради V скликання з питань розвитку підприємництва та залучення інвестицій, керівник фракції БЮТ в обласній раді. У 2010 році повторно обраний по одномандатному виборчому округу № 20 (Костопільський район) від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».
На парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом України по виборчому округу № 156 (центр — місто Сарни). За нього проголосувало 29 615 виборців (32,17 %)[3].
У Верховній Раді став заступником голови Комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики.
З 2022 року — перший заступник голови Рівненської обласної ради.
Одружений. Має дві доньки.
- «Заслужений працівник промисловості України» (2003).
- орден Святого Рівноапостольного Князя Володимира III і II ступеня
- орден Нестора Літописця.
Рішенням Костопільської міської ради № 633 від 5 лютого 2009 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Костопіль»[4].
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Депутати в Раді влаштували "парад кнопкодавства". Українська Правда. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 14 травня 2014.
- ↑ Результати виборів по одномандатному виборчому округу № 156. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 січня 2013.
- ↑ Почесні громадяни. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2013.
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
