Культура віланова
Розселення культури віланова бл. 900 до н. е.
Розташування	Тоскана, Лаціо, Емілія-Романья
Доба	залізна доба
Час існування	бл. 900—700 до н. е.
Попередня культура	культура протовіланова
Культура віланова у Вікісховищі

←  Залізна доба  →
Залізна зброя
Загальні поняття Катастрофа бронзової доби Металургія заліза Осьовий час Античність Історія алфавіту
Стародавній Близький Схід 1200—500 до н. е. Анатолія Ассирія Кавказ Кіпр Єгипет Левант Ізраїль та Юдея Новий Вавилон Іран
Європа 1200—1 до н. е. Британія Греція Південно-Східна Європа Дакія Трансильванія Фракія Рим Скандинавія Германська залізна доба Культури: Віланова Гальштатська Егейська Латенська Новочеркаська
Південна Азія 1200—200 до н. е. Культури: Сірої розмальованої кераміки Північної чорної лощеної кераміки Ведична цивілізація Імперія Маур'їв Анурадхапура
Східна Азія ~ 600 до н. е. — 300 н. е. Китай Період Чуньцю Період Чжаньґо Династія Чжоу Корея Пізній Кочосон Ранні корейські держави Японія Період Яйой
Південно-Східна Азія 1000 до н. е. — 630 н. е. Філіппіни Нефритова культура Сахюїнь В'єтнам Сахюїнь Ок Ео
Тропічна Африка 1000 до н. е. — 800 н. е. Культура Нок Дженне-Дженно Ігбо-Укву
Категорія • Портал
п о р

Культура віланова, Вілланова — археологічна культура ранньої залізної доби. Поширена на півночі Центральної Італії в 900—700 роках до н. е.

Питання про носіїв культури остаточно не з'ясоване. Вважається, що ними були умбри.

Названа за селищем Вілланова (італ. Villanova) в муніципалітеті Кастеназо, неподалік від Болоньї, де в 1853—1855 роках були виявлені характерні поховання — криницеподібні могили з трупоспаленнями. Урни для пороху мають вигляд двох зрізаних конусів з геометричним орнаментом.

Розрізняють 4 періоди, по яких простежується поступове вдосконалювання техніки виготовлення бронзових виробів і ріст застосування заліза.

Суспільний лад племен культури віланова характеризується розпадом родових відносин, значною майновою диференціацією та наявністю патріархального рабства.

• Чмихов М. Ю., Шилов Ю. О., Корнієнко П. Л. Археологічні дослідження курганів. — К., 1989.

Це незавершена стаття з археології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.