Олександр Куликов
Особові дані
Повне ім'я	Куликов Олександр Петрович
Народження	10 лютого 1955(1955-02-10) (69 років) Свердловськ, СРСР
Зріст	173 см
Вага	78 кг
Позиція	Нападник
Юнацькі клуби
	«Автомобіліст» (Свердловськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1972—1973 «Автомобіліст» 2 (0) 1973—1975 «СКА» (Свердловськ) 46 (14) 1975—1980 «Автомобіліст» 186 (88) 1980—1981 «Прогрес» (Глазов) ? (?) 1981—1988 «Сокіл» (Київ) 276 (71) 1988—1989 ШВСМ (Київ) 24 (8) 1989—1993 «Лехел» ? (?) 1993—1994 «Humberside Seahawks» 49 (39) 1994—1995 «Пейслі Піратес»[en] 56 (85) 1996 «Біллінгем Бомберс»[en] 17 (19)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1989—1993 «Лехел» (гр. тр.) 1996—1997 «Тиса Волан» 1997—1998 «Сокіл» (Київ) 1998—2001 «Беркут» (Київ) 2001—2002 Україна (U-18) 2002—2004 «Віторія-Гастейс» 2005—2006 «Хака» 2008—2009 «Стяуа»[ro] (Бухарест) 2010—2012 «Донбас» (Донецьк) 2012—2013 Україна 2013—2014 «Білий Барс» 2016—2017 «Кривбас» (Кривий Ріг)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Олекса́ндр Петро́вич Кулико́в (10 лютого 1955) — радянський хокеїст, український тренер. Головний тренер національної збірної України (2012—2013) та низки клубів Угорщини, Іспанії, Румунії й України^[1].

Вихованець єкатеринбурзької школи хокею.

Дебютував у сезоні 1972—1973 вищої ліги СРСР, граючи за свердловський «Автомобіліст». До 1980 року виступав за свердловські клуби («Автомобіліст» і СКА). 1977 року Олександр Куликов разом із командою «Автомобіліста» піднявся з другої ліги до еліти.

1980 року виступав за «Прогрес» (м. Глазов) з третьої ліги.

Протягом 1981—1988 років — гравець київського «Сокола». Із ним О. Куликов став бронзовим призером чемпіонату СРСР (сезон 1984—1985) та фіналістом кубку Шпенглера (1986 рік).

Один сезон передавав свій досвід молодим українським хокеїстам у команді ШВСМ, а в 1989 році продовжив свою кар'єру за кордоном. У цей час захищав кольори угорських команд «Лехел» та «Тиса Волан», британських клубів з Кінгстон-апон-Галла, Ренфрю і Біллінгема.

Протягом 1989—1993 років був граючим тренером в угорському «Лехлі».

У сезоні 1996—1997 років Олександр Куликов уперше став головним тренером — угорського «Тиса Волан».

Як головний тренер він очолював низку європейських клубів: «Сокіл», «Беркут» (два — Київ), «Віторія-Гастейс» (Віторія Гастейс, Іспанія), «Хака» (Хака, Іспанія), «Стяуа Рейнджерс» (Бухарест), «Донбас» (Донецьк), «Білий Барс» (Біла Церква), «Донбас» (Донецьк).

Також Олександр Куликов був головним тренером і помічником тренера національної збірної України (сезони 1999—2000, 2000—2001, 2012—2013) та юніорської збірної з хокею (сезони 1998—1999, 1999—2000, 2000—2001, 2001—2002).

Протягом 2014—2016 років — старший радник у команді «Привиди Пітерборо»^[en]

У сезоні 2017—2018 років Олександр Куликов керує юніорами ХК «Донбас» (з 2014 року клуб базується в м. Дружківка).

Чемпіон СЄХЛ (2000, 2001), володар Кубка СЄХЛ (2001) — «Беркут».

Володар Кубка короля Іспанії (2007) — «Хака».

Володар Кубка Румунії (2009) — «Стяуа Рейнджерс».

Дворазовий чемпіон України:

• 2001 — «Беркут»
• 2011 — «Донбас»^[2].

Срібний призер Чемпіонату України ПХЛ — «Білий Барс»^[3].

Досягнення головного тренера молодіжної збірної України: чемпіон світу у групі В у 1999 році — вихід до Еліти.

Досягнення головного тренера національної збірної: 10-е місце в групі А (2001). Переможець кваліфікаційного раунду зимових Олімпійських ігор 2002.

• Профіль [Архівовано 25 травня 2012 у Wayback Machine.] на Eliteprospects [Архівовано 11 грудня 2012 у WebCite] (англ.)

Це незавершена стаття про хокеїста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.