Курманський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ:	122000000
Утворений:	1944
Населення:	▲ 91336 (на 1.01.2019)
Площа:	1766 км²
Густота:	51.4 осіб/км²
Тел. код:	+380-6556
Поштові індекси:	97000—97064
Населені пункти та ради
Районний центр:	смт Курман
Селищні ради:	2
Сільські ради:	18
Смт:	2
Села:	82
Селища:	1
Районна влада
Голова ради:	Селевін Олександр Геннадійович
Голова РДА:	Рюмшин Андрій Васильович[1]
Вебсторінка:	Красногвардійська РДА
Адреса:	97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Енгельса, 3, 2-37-76
Мапа
Курманський район у Вікісховищі

Курманський райо́н (рос. Красногвардейский район, крим. Qurman rayonı) — колишній район, що розташовувався у центральній частині Автономної Республіки Крим, зараз у складі нового Курманського району.

12 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала «Красногвардійський район» на «Курманський». Постанова про перейменування набере чинності після повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України^[2].

Населення — 97 тис. чоловік, з яких 58% — росіяни, 24,9% — українці, 16,6% — кримські татари та інші.

З 1935 р. — Тельманський район, з 1944 — Красногвардійський район, в 1962 р. — об'єднаний з Октябрським районом.

Території району перетинають річки Салгир і Бурульча.

Корисні копалини: вапняки, щебінь.

Поселення Курман-Кемельчи, що розташовувалося на території сучасного смт. Курман, згадується в «Списках населених пунктів Російської імперії» в 1865 році.

У 1874–1875 роках поряд з Курман-Кемельчи була проведена Лозово-Севастопольська залізниця, побудована станція, після чого населений пункт став швидко розростатися. На початку 60-х рр. XIX ст. село Курман-Кемельчи входило до складу Перекопського повіту. Значна частина сіл району виникла в 50-70-ті рр. XIX ст.

У 1918 р. в районі була встановлена радянська влада.

З 1921 рр. Курман-Кемельчи став центром Курманського району, в тому ж році селище Біюк-Онлар стало центром Біюк-Онларського району (у 1924 р. район був розформований, село увійшло до складу Сарабузького, а з 1926 р. — у складі Сімферопольського району, в 1930–1962 — центр Біюк-Онларського району).

У 1941 р. в ході Другої світової війни територію району окупували німецькі війська. Тут діяли партизанські загони, підпільні центри. У 1944 р. район було відвойований радянськими військами.

1954 року у складі Кримської області був приєднаний до Української РСР. У 1961 р. — територією району пройшов Північнокримський канал.

З 1991 року — у складі незалежної України.

У березні 2014 року анексований Російською Федерацією.

Район поділяється на 2 селищні ради та 18 сільських рад, які підпорядковані Красногвардійській районній раді та об'єднують 85 населених пунктів^[3].

Зараз в економіці району провідне місце займає сільськогосподарське виробництво. Працюють 34 колективних сільськогосподарських підприємства, Державна сільськогосподарська дослідницька станція, 147 фермерських господарств.

Основні підприємства:

• завод продтоварів,
• Октябрський винзавод,
• Краснопартизанський винзавод,
• ВАТП «Красноногвардійський маслозавод»,
• Урожайненський комбінат хлібопродуктів,
• Елеваторний комбінат хлібопродуктів,
• хлібокомбінат.

Територією району проходить автошлях E105.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[4]

Національний склад населення району за переписом 2001 р. та 2014 р. [1]

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)^[5]

У Курманському районі працюють 35 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічне училище; районний Будинок культури, 36 клубів, 52 бібліотеки, 5 школа естетичного виховання, ДЮСШ, спортивне суспільство; 2 лікарні, 12 амбулаторій, 49 фельдшерсько-акушерських пунктів, санаторій-профілакторій. Діють 2 історико-революційних музеї, краєзнавчий музей, 3 кімнати бойової слави. Працюють філіали трьох банків. У районі функціонують 39 релігійних общин. У районі створений ландшафтний заповідник.

У Курманському районі Криму нараховується 57 пам'яток історії, всі — місцевого значення.

Пам'ятки археології: курган V–IV ст. до н. е., «кам'яні баби», курган XI–XIII ст.

На території району встановлений меморіал і 35 пам'ятників воїнам, які загинули в роки Другої світової війни.

• стаття Красногвардійський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Первомайський район	Джанкойський район	Джанкойський район
Первомайський район		Нижньогірський район
Сакський район	Сімферопольський район Білогірський район

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Курманський район (АР Крим)

п о р Населені пункти Красногвардійського району
Смт	Красногвардійське • Октябрське
Селища	Видне
Села	Азов • Амурське • Ближнє • Вишняківка • Володимирове • Восход • Григорівка • Дібрівське • Докучаєве • Доходне • Зарічне • Звіздне • Зернове • Знам'янка • Золоте • Зоря • Ізвесткове • Іскра • Калініне • Карпівка • Клепиніне • Климове • Колодязне • Комарівка • Комунари • Котельникове • Красна Долина • Красна Поляна • Красний Партизан • Краснодарка • Краснознам'янка • Кремнівка • Курганне • Ленінське • Мар'янівка • Машине • Менделєєве • Миролюбівка • Миронівка • Молочне • Мускатне • Найдьонівка • Нахімове • Невське • Некрасове • Новодолинка • Новоестонія • Новозуївка • Новоіванівка • Новокатеринівка • Новомикільське • Новоолексіївка • Новопокровка • Новосільці • Олександрівка • Орлівка • Петрівка • Плодородне • Побєдине • Пологи • Полтавка • Проточне • Пряме • Пушкіне • П'ятихатка • Радужне • Рівне • Рогове • Салгирка • Симоненко •Тимашівка • Тимошенко • Трактове • Удачне • Ульяновка • Холмове • Цвіткове • Чапаєве • Щербакове • Янтарне • Яструбівка