Коцюк Руслан Володимирович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Руслан Володимирович Коцюк | ||
|---|---|---|
 Старший лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 травня 1978 Джурин, Чортківський район, Тернопільська область | |
| Смерть | 29 серпня 2014 (36 років) під Іловайськом, Донецька область | |
| Поховання | Чортківський район | |
| Alma Mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| Командир взводу | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Коцюк Руслан Володимирович у Вікісховищі | ||
Русла́н Володи́мирович Коцю́к (3 травня 1978, с. Джурин Чортківського району Тернопільської області — 29 серпня 2014, під Іловайськом Донецька області) — український військовик, старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої мехбригади (Володимир-Волинський).
Народився 1978 року в селі Джурин Чортківського району Тернопільської області. Здобув 1995 року середню освіту; 2000-го закінчив Чернівецький національнмй університет імені Юрія Федьковича, здобувши фах інженера-радіотехніка. До мобілізації ремонтував телефони і телевізійну техніку. З дружиною та двома дітьми проживав у Чорткові.
Мобілізований до лав Збройних сил України 11 квітня 2014 року. Вишкіл проходив у військовій частині у Володимирі-Волинському. Наприкінці травня направлений до Іловайська. Останній раз виходив на зв'язок 28 серпня, перебуваючи під Іловайськом. З того часу рідні бійця кинули всі сили, щоб знайти його.
Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Перебував в списках зниклих безвісти.[1]
Спочатку герой був похований на військовому кладовищі у селищі Кушугум під Запоріжжям поряд з ішими своїми бойовими побратимами, тіла яких не вдалося розпізнати. Дружина чотири рази робила ДНК-аналіз та кожен раз результат був негативним. Його прізвище навіть числилося у списку полонених. Ступінь рідності визначено судмедекспертами за відповідним матеріалом ДНК-експертизи доньки, підтвердження рідні отримали 16 березня.
Перепохований у рідному селі 20 березня 2015 року. Панахиду в катедральному собор верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові відслужили єпарх Бучацької єпархії УГКЦ Владика Дмитро Григорак і чортківські священики.
Батьки Руслана передчасно пішли з життя. Залишилася дружина Іванна і двоє дітей — 5-річна донька Марічка і 15-річний син Ігор.
- 4 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[2].
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[3].
- 3 вересня 2018 року на фасаді Джуринської загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку Русланові Коцюку[4].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 38
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- Список тернопільців, які загинули під час АТО
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (24 серпня — 31 серпня 2014)
- ↑ Тернопільщина. Коцюк Руслан Володимирович.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 504 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Коцюку Руслану Володимировичу (посмертно)».
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Герою Чортківщини — Руслану Коцюку // Голос народу. — 2018. — № 36 (7 вересня). — С. 4. — (Пошанування).
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
- Кошіль, І. Руслан залишив сиротами двох дітей / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 10 (18–24 квіт.). — С. 4.
- На Чортківщину, у село Джурин, привезуть тіло героя Руслана Коцюка // «Золота пектораль», 14 березня 2015
- Коцюк Руслан Володимирович (пошук)
- Сьогодні у селі Джурин перепоховали Руслана Коцюка, який загинув в «Іловайському котлі» (ФОТО) // «Золота пектораль», 14 березня 2015
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Тернопільщина знову у скорботі на YouTube // Телеканал ІНТБ, 20 березня 2015
|
- Коцюк Руслан Володимирович [Архівовано 3 травня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
