Концерт для фортепіано з оркестром
Композитор	Едвард Ґріґ
Тональність	ля мінор
Інструментування	фортепіано
Прем'єра
Дата	3 квітня 1869
Місце	Casino Theatred
Концерт для фортепіано з оркестром у Вікісховищі

Концерт для фортепіано з оркестром ля мінор, тв. 16 — музичний твір норвезького композитора Едварда Гріга, написаний у 1868 році. Він був єдиним фортепіанним концертом композитора та став одним із найпопулярніших його творів та творів цього жанру взагалі^[1].

Концерт складається з трьох частин:^[2]

1. Allegro molto moderato (ля-мінор)

   Перша частина написана у сонатній формі та відзначається відомим вступом: тремоло литавр готує яскраву появу фортеп'яно. Побічна тема в до мажорі. Згодом побічна тема знову з'являється в репризі, але цього разу в ля мажорі. Частина закінчується віртуозною каденцією, подібною до вступу, що є по суті обрамленням.

2. Адажіо (ре-бемоль мажор)

   Друга частина лірична, в ре-бемоль мажорі, переходить в третю частину без перерви. Написана у складній тричастинній формі (A — B — A). Середній розділ в ре-бемоль мажорі і мі мажорі, в репризі музичний виклад відбувається в основній тональності.

3. Allegro moderato molto e marcato — Quasi presto — Andante maestoso (ля мінор → фа мажор → ля мінор → ля мажор)

   Третя частина починається енергійною темою у ля мінорі 2/4 (гол. тема), за якою йде лірична тема у фа мажорі (поб. тема). Після неї з'являється головна тема. За цією репризою йде розділ на 3/4 в ля мажорі квазі-престо, який складається із варіацій на головну тему. Частина завершується епізодом Анданте маестозо ля мажор, який складається з драматичної побічної теми (на відміну від її початкового ліричного варіанту).

Виконання всього концерту зазвичай триває трохи менше 30 хвилин^[3].

Концерт написаний для сольного фортепіано, 2 флейти, 2 гобої, 2 кларнети (в А і В ♭), 2 фаготи, 2 валторни (в Е і Е ♭), 2 труби (в С і В ♭), 2 тромбони, туба, литаври та струнні (скрипки, альти, віолончелі та контрабаси). Згодом він додав 2 валторни і змінив тубу на третій тромбон^[4].

Твір є найбільш раннім твором Гріга, написаним 24-річним композитором у 1868 році в Соллероді (Данія), під час одного з його візитів, із метою покращення здоров'я зміною клімату.

Концерт часто порівнюють з фортепіанним концертом Роберта Шумана: він в тій самій тональності; схожий фортепіанний початок; і загальний стиль вважається ближчим до Шумана, ніж будь-якого іншого композитора. До речі, обидва композитори написали лише один концерт для фортепіано. Гріг чув концерт Шумана, який грала Клара Шуман у Лейпцигу в 1858 році, і на нього вплинув стиль Шумана загалом.

Концерт Гріга свідчить про його зацікавлення норвезькою народною музикою; початковий мотив базується на мотиві падіння секунди (див. інтервал), за яким слідує падіння великої терції, що є типовим для народної музики рідної країни Гріга. Цей конкретний мотив зустрічається в інших творах Грига, включаючи струнний квартет No1. В останній частині концерту була виявлена схожість з халлінгом^[5] (норвезький народний танець) та імітацією скрипки Хардінгфеле (норвезька народна скрипка).

Прем'єра твору була здійснена Едмундом Нойпертом 3 квітня 1869 р. у Копенгагені під диригуванням Хольгера Саймона Пауллі. Деякі джерела говорять, що сам Гріг, чудовий піаніст, мав грати на прем'єрі, але він не зміг відвідати прем'єру через зобов'язання з оркестром у Крістіанії (нині Осло). Серед тих, хто відвідав прем'єру, були датський композитор Нільс Гаде та російський піаніст Антон Рубінштейн.

Норвезька прем'єра в Крістіанії відбулася 7 серпня 1869 року, а пізніше цей твір був виконаний у Німеччині в 1872 році та Англії в 1874 році. Під час візиту Гріга до Феферца Ліста в Римі в 1870 році Ліст грав ноти prima vista (з листа) перед авдиторією музикантів і давав дуже добрі коментарі щодо творчості Грига, які згодом мали на нього вплив. Вперше робота була опублікована в Лейпцигу в 1872 році, але лише після втручання Югана Свенсена від імені Гріга.^[6]

Концерт є першим фортепіанним концертом, коли-небудь записаним, піаністом Вільгельмом Бакгаузом у 1909 р.^[7] Через технології того часу він був сильно скорочений і тривав лише шість хвилин.

Гріг переглядав роботу щонайменше сім разів, як правило, тонкими способами, але ці переробки склали понад 300 відмінностей від оригінальної оркестровки. В одній із цих переробок він скасував пропозицію Ліста приділити другу тему першої частини (як і першу тему другої частини) трубі, а не віолончелі. Остаточна версія концерту була завершена лише за кілька тижнів до смерті Гріга, і саме ця версія досягла світової популярності. Оригінальну версію 1868 року записала Любов Дервінгер разом із симфонічним оркестром Норрчепінга під керівництвом Джунічі Хірокамі.^[8]

Гріг працював над транскрипцією концерту для двох сольних фортепіано, яку виконав Каролі Терн.^[9] Прем'єрний запис цієї версії здійснив британський фортепіанний дует Ентоні Ґолдстоун та Керолайн Клеммов. 2 квітня 1951 року американський піаніст російського походження Симон Барер зірвався, граючи кілька перших тактів концерту, у виступі з диригентом Юджином Орманді та Філадельфійським оркестром у Карнегі-холі в Нью-Йорку. Незабаром він помер за лаштунками.^[10] Це мало бути перше виконання твору Барера.^[11]

У 1882 і 1883 рр. Гріг працював над другим фортепіанним концертом сі-мінор, але він так і не був завершений. Ескізи для концерту записав піаніст Ейнар Стін-Ноклеберґ. У 1997 році Товариство Гріга в Осло провело третій Міжнародний конкурс композиторів на тему: «Переосмислити» другий концерт Гріга. Один із учасників конкурсу, бельгійський композитор Лоран Бікманс, розробив з ескізів повний фортепіанний концерт, який вперше був виконаний в Лондоні 3 травня 2003 р.^[12]

Чергова розробка ескізів Гріга була завершена норвезьким композитором Гельґе Ев'ю і записана Лейблом Наксосом.^[13]

Виконання: Симфонічний оркестр Університету Вашингтона під керівництвом Пітера Ероса. Піаніст — Ніл О'Доан.

Виступ оркестру коледжу Скідмор:

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Концерт для фортепіано з оркестром (Гріг)

• Концерт для фортепіано з оркестром Едварда Гріга: Ноти творів на сайті International Music Score Library Project