Конституція Катару
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конституція Катару (араб. دستو قطر) — основний закон держави Катар[1] . Чинну конституцію було ухвалено 9 квітня 2004 року[2].
Конституція Катару передбачає:
- Іслам є офіційною релігією в державі, закони шаріату є основою державного законодавства. Арабська мова є державною (стаття 1)
- Доха — столиця держави. Може бути перенесена в інше місце відповідно до закону. Держава повинна захищати свою територіальну цілісність (стаття 2)
- Правлячою родиною є дім Аль Тані. Влада передається від батька до сина, тож якщо емір не має синів, влада має перейти до іншого представника королівської родини, якого назве своїм спадкоємцем емір (стаття 8)
- Спадкоємець престолу має бути мусульманином, народженим від катарської мусульманки (стаття 9)
- Якщо на момент сходження на престол спадкоємцю не виповнилось 18 років, владні функції має виконувати Регентська рада, більшість у якій повинні мати представники королівської родини (стаття 16)
- Держава опікується молоддю, захищає її від корупції, експлуатації, фізичного, психічного й духовного насильства (стаття 22)
- Держава забезпечує, сприяє та поширює освіту в країні (стаття 23)
- Приватна власність є недоторканною (стаття 27)
- Природне багатство і ресурси є власністю держави (стаття 29)
- Громадяни Катару рівні за своїми суспільними правами й обов'язками (стаття 34)
- Перед законом усі рівні та не мають бути дискримінованими за статтю, расою, мовою чи віросповіданням (стаття 35)
- Гарантуються громадянські свободи. Катування карається законом (стаття 36)
- Приватне життя людини є недоторканним (стаття 37)
- Свобода слова гарантується залежно від умов та обставин, передбачених законодавством (стаття 47)
- Гарантується свобода преси (стаття 48)
- Всі громадяни мають право на освіту (стаття 49)
- Державні кошти є недоторканними (стаття 55)
- Всі, хто перебуває на території держави повинні дотримуватись громадського порядку й норм моралі (стаття 57)
- Екстрадиція політичних біженців заборонена. Порядок надання політичного притулку визначається законом (стаття 58)
- Емір є главою держави. Його мають поважати усі (стаття 64)
- Емір представляє державу всередині країни, у світі та у відносинах з іншими країнами (стаття 66)
- Емір має право оголосити воєнний стан у випадках і порядку, передбачених законодавством (стаття 69)
- Оборонна війна може бути оголошена указом еміра. Оголошення загарбницької війни заборонено (стаття 71)
- Прем'єр-міністра призначає емір. Він також може прийняти його відставку (стаття 72)
- Жодна стаття конституції не може бути змінена впродовж десяти років з моменту набуття конституцією чинності (стаття 148).
- ↑ Constitution of Qatar (PDF). Yale. Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2010. Процитовано 17 листопада 2018.
- ↑ Constitution of Qatar. Архів оригіналу за 24 жовтня 2004. Процитовано 17 листопада 2018.
| Незалежні держави |
Азербайджан • Афганістан • Бангладеш • Бахрейн • Бруней • Бутан • Вірменія • В'єтнам • Грузія² • Єгипет¹ • Ємен • Ізраїль • Індія • Індонезія • Ірак • Іран • Йорданія • Казахстан² • Камбоджа • Катар • Кіпр • Киргизстан • КНР • КНДР • Корея • Кувейт • Лаос • Ліван • Малайзія • Мальдіви • Монголія • М'янма • Непал • ОАЕ • Оман • Пакистан • Росія² • Саудівська Аравія • Сінгапур • Сирія • Східний Тимор • Таджикистан • Таїланд • Туркменістан • Туреччина² • Узбекистан • Філіппіни • Шрі-Ланка • Японія |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | Республіка Абхазія³ • Китайська Республіка³ • Держава Палестина³ • Турецька Республіка Північного Кіпру³ • Республіка Південна Осетія³ | |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
