Кононко Сергій Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кононко Сергій Олександрович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 18 серпня 1982 Обухів, Київська область |
| Смерть | 26 серпня 2014 (32 роки) Новосвітлівка, Луганська область |
| Псевдо | «Обухів», «Тор» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Рід військ |  Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
Сергі́й Олекса́ндрович Коно́нко (18 серпня 1982 — 26 серпня 2014) — солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.
Народився 1982 року в місті Обухів. Навчався в Обухівській ЗОШ № 4, після закінчення якої вступив до Київського технічного училища. Протягом 2000—2002 років проходив строкову військову службу на посаді командира відділення; сержант. Працював на будівництві. Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор».
Учасник Євромайдану. В часі війни — солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар» Луганської області, псевдо «Обухів», «Обух», «Тор».
26 серпня 2014-го Сергій з айдарівцями їхав в УАЗі, яким Василь Пелиш вивозив важко пораненого в живіт побратима до найближчої лікарні у Хрящуватому. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка. Усі, окрім Василя Пелиша, хто був в УАЗі — Сергій, сержант Іван Лучинський та солдати Борис Шевчук і Василь Білітюк, загинули від вибуху.[1]
Перебував у списках зниклих безвісти.[2]
23 грудня 2014 року проросійські бойовики передали українській стороні тіла 8 загиблих вояків, за їх твердженням, серед них були четверо айдарівців.[2][3] Їх останки були частково муміфіковані. Це свідчило про те, що тіла тривалий час перебували на повітрі. Стан тіл загиблих не дозволяв з упевненістю стверджувати, що вони були закатовані, проте травми свідчили про те, що військових брутально добивали важкими предметами (прикладами, тощо).[4]
У 2016 році на підставі матеріалу, наданого у судово-медичній експертизі, Ярослав Тинченко з високою достовірністю встановив, що останки загиблого № 1006/л належать Сергієві Кононку, хоча експертиза ДНК на той момент була ускладнена. Згодом, після перевиведення ДНК, вдалося виявити збіг поміж цим матеріалом та ДНК мами Сергія Кононка. Останки воїна мали перепоховати в Обухові ще наприкінці 2018 року, проте родини відмовлялися визнавати довідки про ідентифікацію ДНК і подавали скарги.[4]
Навесні 2019 року остаточно підтверджено особу загиблого. У ЗМІ помилково повідомляли, що тільки п'ята експертиза встановила особу.[3][4]
1 червня 2019 року в Обухові на центральній площі перед РЦКіД відбулося прощання з воїном.
Без Сергія лишились мама, брат Олександр — також учасник бойових дій — і сестра Світлана.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 19
- Вшановується 26 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- почесна відзнака імені народного героя України Марка Паславського (посмертно)[6]
- почесний громадянин Обухова (посмертно; 2019)[7]
- ↑ Gazeta.ua (2 жовтня 2014). "Потягнув мене за руку, став на неї ногою й рубанув майже по саме плече". Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 20 квітня 2017.
- ↑ а б 5 вересня під Луганськом. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ а б В Обухові поховають солдата «Айдару» Сергія Кононка, якого в 2014 році закатували в полоні. «Новинарня». 24 травня 2019. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ а б в “Відрубали руку за татуювання “Слава Україні!”: труднощі ідентифікації АТОвця Кононка, якого поховають в Обухові. Новинарня (укр.). 27 травня 2019. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав тридцять один раз… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
- ↑ Закатованого бойовиками «ДНР» добровольця з Обухова нагородили посмертно (відео)
- ↑ Обухів — місто, у якому хочеться жити
- Кононко Сергій Олександрович [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Обухівець з «Айдару» мертвий(рос.) [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- 23 травня — Свято Героїв, день коли ми поминаємо наших побратимів [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Куди зник наш земляк-доброволець з позивним «Обухів»? Обставини є, версій немає [Архівовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
