Коломийський повіт

Округ	Коломийський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Коломия
Створений	1854
Площа	697,01 км² (1879)
Населення	99 359 душ (1879)
Найбільші міста	Коломия, Печеніжин

Коломийський повіт (нім. Bezirk Kolomea, пол. Powiat kołomyjski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Корони королівства Польського, Речі Посполитої, Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Коломия.

Існував у складі Галицької землі Руського воєводства (створеного на базі руського домену короля внаслідок поширення на нього у 1434 році положень Єдлінського привілею 1430 року) до його ліквідації внаслідок Першого поділу Речі Посполитої.

Утворений 29 вересня 1855 р. у складі 24 громад (гмін). У 1867 р. в ході адміністративної реформи до Коломийського повіту приєднано Гвіздецький повіт з 24 громад і Печеніжинський повіт з 26 громад та передано громади Джурків, Добровідка, Жуків, Жукотин, Кам'янка Велика, Лісний Хлібичин і Михалків з ліквідованого Обертинського повіту. Таким чином Коломийський повіт охоплював територію нинішніх Коломийського та частково Городенківського, Снятинського та Тлумацького районів. Адміністративним центром було місто Коломия.

У 1875 р. зведено будинок повітової ради.^[1]

Станом на 1879 рік, повіт налічував 84 населені пункти, розподілені по 75 кадастрових кварталах^[2].

У 1880 р. до складу повіту входило 1 місто, 5 містечок, 69 сільських громад і 48 управлінь фільварків.^[3]

На території повіту діяли три повітові суди — в Коломиї, Гвіздці та Печеніжині (до утворення Печеніжинського повіту в 1898 р.).

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Іван Стрийський, адвокатський кандидат. Міським комісаром (бургомістром) і головою Окружної УНРади обраний Захар Скварко, директор «Покутського Союзу» в Коломиї (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — віце-президент окружного суду Іван Чернявський (УНДП), від повіту — вчитель гімназії Гриць Тимощук (УНДП).

Коломийський повіт
Powiat kołomyjski
Повіт на мапі воєводства
Країна	Польща
Воєводство	Станиславівське
Адміністративний центр	Коломия
Населення:	176 000 (1931)
Площа:	1339
Густота:	131
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2 місько-сільські сільські 14
Адміністрація
Мапа
-

Після окупації території повіту румунським військом у травні 1919 р. повіт того ж року був переданий Польщі. Коломийський повіт включений до Станиславівського воєводства після його утворення у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 102 поселення (з них 1 місто, 58 сільських гмін і 38 фільварків та 5 знелюднілих поселень) зі 23 466 житловими будинками.

Польська адміністрація почала заохочування переходу греко-католиків на латинський обряд — за перший рік окупації староста звітував про перехід понад тридцяти осіб. Розпочата активна кампанія заселення мазурами — на 23.10.1921 було розселено 199 родин (924 особи).^[4]

Загальна чисельність населення повіту складала 109 891 особа (за даними перепису населення 1921 року), з них 70 638 — греко-католики, 20 768 — римо-католики, 17 707 — юдеї, 868 — інших визнань. Площа повіту — 800 км².

1 січня 1926 р. гміна Сьвєнти Юзеф розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Надвірнянського повіту і включена до Коломийського^[5].

1 квітня 1929 року Печеніжинський повіт ліквідовано, а його територію приєднано до Коломийського повіту^[6].

Розпорядженням Ради міністрів 10 квітня 1934 року до Коломийського повіту було передано:

• село Сєдліска Бредтгайм — з Надвірнянського повіту;
• село Джурків — з Городенківського повіту^[7].

15 червня 1934 р. присілок Майдан Граничний вилучений із села Майдан Середній Надвірнянського повіту і приєднаний до села Тлумачик Коломийського повіту^[8].

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ^[9] на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

1. м. Коломия
2. містечко Печеніжин — з 01.04.1929 р. Місто з 1934 р.

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Детальніше: Коломийський повіт (II Річ Посполита).

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області^[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано і територію поділено на райони кожен із кількох ґмін:

• Гвіздецький — сільських ґмін Гвозьдзець-Място, Віноґрад і Кулачковце;
• Коломийський — міської ґміни Коломия та сільських ґмін Коломия і Матийовце;
• Коршівський — сільських ґмін Камьонкі Вєлькє, Коршув, Свєнти Станіслав і Тлумачик;
• Печеніжинський — міської ґміни Печеніжин та сільських ґмін Печеніжин і Вербяж Вижни
• Яблунівський район — міської ґміни Яблунів та сільських ґмін Березув Сьредні, Космач і Яблонув.

Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Коломийський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Коломия — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту в 1944 р. радянськими військами його знову поділено на ті ж райони.

Нині на території Коломийського повіту розташовані три адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Коломийський та частково Косівський райони і місто Коломия.

Українці греко-католики становили 64 % населення повіту (1910)^[11].

У 1939 році в повіті (тобто, разом із колишнім Печеніжинським) проживало 184 690 мешканців (132 565 українців-грекокатоликів — 71,78 %, 9 370 українців-латинників — 5,07 %, 16 845 поляків — 9,12 %, 1 255 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,67 %, 21 720 євреїв — 11,76 % і 2 935 німців та інших національностей — 1,59 %)^[12].

• Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)