Коли Ніцше плакав (фільм)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Коли Ніцше плакав | |
|---|---|
| англ. When Nietzsche Wept | |
 | |
| Жанр | драматичний фільм і екранізація роману[d] |
| Режисер | Pinchas Perryd[1] |
| Сценарист | Ірвін Ялом |
| На основі | Коли Ніцше плакав |
| У головних ролях | Арманд Ассанте[2], Бен Кросс[2][3], Кетрін Винник[2], Michal Yannaid[2] і Jamie Elmand[2] |
| Оператор | Georgi Nikolowd |
| Композитор | Sharon Farberd |
| Дистриб'ютор | First Look Studiosd і Netflix |
| Тривалість | 105 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |  Болгарія США |
| IMDb | ID 0760188 |
«Коли Ніцше плакав» (англ. When Nietzsche Wept) — кінофільм 2007 року, знятий режисером Пінхасом Перрі[4] на основі однойменного роману Ірвіна Ялома.
До відомого віденському лікаря Йозефа Броєра приходить екзальтована росіянка Лу Саломе, яка просить доктора допомогти її другові Фрідріху Ніцше. Зачарований дівчиною, Бреєр погоджується. Проте спочатку лікар і філософ не можуть установити контакту — Ніцше погоджується на допомогу тільки після того, як розбиває головою люстерко. Сам Броєр також страждає від психологічних, моральних проблем, пов'язаних із конфліктом між потягом до красивих пацієнток і зобов'язаннями перед дружиною.
Тоді лікар пропонує філософу угоду — Броєр лікує Ніцше від «мігрені», а той натомість надає доктору можливість розповідати про свої проблеми. Цією ідеєю Йозеф ділиться зі своїм молодим другом Зигмундом Фрейдом.
Під впливом Ніцше Броєр вирішує набути справжньої свободи — піти від дружини і з'єднатися зі своєю колишньою пацієнткою Бертою. Однак з'ясовується, що Берта вже захопилася іншим лікарем. Йозеф збриває бороду, влаштовується офіціантом у кафе, де його випадково зустрічає Фрейд. Броєр біжить від нього, падає у воду і — прокидається. Виявляється, що Фрейд загіпнотизував свого друга, що допомогло останньому розв'язати власні внутрішні конфлікти. Броєр знову зустрічається з Ніцше, і вони обговорюють своїх жінок. З'ясовується, що проблеми філософа так і залишилися, і Ніцше вирішує йти своїм шляхом. Лікар і філософ розстаються друзями. Історія стосунків Йозефа і Берти потім була описана у спільній книзі Броєра і Фрейда, з якої і почався психоаналіз.
- Арманд Ассанте — Фрідріх Ніцше
- Бен Крос — Йозеф Броєр
- Джеймі Елман — Зигмунд Фрейд
- Аяна Хавів — співачка
- Рейчел О'Міра — фрау Бекер
- Джоанна Пакула — Матільда Броєр
- Кетрін Винник — Лу Саломе
- Міхаль Янай — Берта Паппенгейм
- Андреас Бекетт — Заратуштра
У фільмі звучить класична музика — Йоганна Штрауса молодшого («На прекрасному блакитному Дунаї»), Джоаккіно Россіні (музика із опер «Сорока-злодійка» і «Севільський цирульник»), Людвіга ван Бетховена («Симфонія № 3»), Петра Чайковського (сюїта з «Лебединого озера»), Йоганнеса Брамса («Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» з «Німецького реквієму»), Ріхарда Вагнера («Політ валькірій» із опери «Валькірія»), Жоржа Бізе («Хабанера» із опери «Кармен»).
Знімання фільму відбувалося в болгарському місті Русе.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б в г д http://www.imdb.com/title/tt0760188/
- ↑ http://www.filmaffinity.com/es/film721567.html
- ↑ https://www.imdb.com/name/nm0675257/ [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про болгарський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
