Козуб Іван Гнатович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Гнатович Козуб (25 травня 1896, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія — 1985, Київ, УРСР) — український революціонер, один з організаторів селянського загону самооборони на Переяславщині в часи Громадянської війни, перший голова Бориспільського райвиконкому, жертва сталінських репресій, автор книги спогадів «Доба і доля»[1].
| Іван Гнатович Козуб | ||||
|---|---|---|---|---|
 Іван Козуб з дружиною Вірою, Москва, 1927р | ||||
| Народився | 25 травня (6 червня) 1896 Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 1985 Київ, СРСР | |||
| Громадянство | Російська імперія, Українська Народна Республіка, Українська Держава, Радянський союз | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Нагороди | Георгіївський хрест | |||
|
| ||||
Народився 25 травня 1896 року у селі Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в родині козака Гната Васильовича Козуба та селянки Марії Федорівна Куліш.
В ранні роки дитинства був кволим, часто хворів. В віці 10 років від хвороби померла мати, а батька в 1919 за діяльність сина вб'ють денікінці.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
