Клаузнер Йосип Львович
Ім'я при народженні	нім. Josef Gedalja Klausner
Народився	14 серпня 1874(1874-08-14)[1][2] Valkininkaid, Троцький повіт (Віленська губернія), Віленська губернія, Російська імперія
Помер	27 жовтня 1958(1958-10-27)[1][2][3] (84 роки) Єрусалим
Поховання	Гар ха-Менухот
Країна	Ізраїль  Російська імперія  Підмандатна Палестина
Діяльність	історик, педагог, письменник, викладач університету, редактор газети, філософ, літературний теоретик, історик літератури
Галузь	історія єврейського народу[4], література івритом[4], історія літератури[4] і сіонізм[4]
Відомий завдяки	література івритом
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мов	іспанська, німецька[1][4], російська[1], їдиш[1], іврит[1][4] і латина[4]
Заклад	Єврейський університет
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Конфесія	юдаїзм
Нагороди	Премія імені Хаїма Нахмана Бялика (1949) почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (1954) почесний громадянин Єрусалимаd
Медіафайли у Вікісховищі

Клаузнер Йосип Львович (Йосиф Гедалія) (1874–1958) — єврейський історик, літературознавець, лінгвіст, сходознавець, семітолог, гебраїст.

Народився у 1874 у містечку Олькеники Віленської губ. (Литва) в заможній єврейській родині.

Коли йому було 11 років, разом з батьками переїхав до Одеси, де загалом провів 24 роки. Середню освіту здобув в одеський єшиві. 1896 (за іншими джерелами — 1897) поїхав до Німеччини, де став студентом Хайдельберзького університету. Вивчав іврит, арабську, ефіопську, сирійську мови, ассирійський клинопис під керівництвом відомого сходознавця Карла Бецольда. Слухав лекції видатних вчених свого часу: з філософії — Куно Фішера та Пауля Вензеля, з історії — Еріха Маркса. Закінчив університет із відзнакою (1902). Його докторська дисертація вийшла друком у Берліні (1904) і здобула схвальні відгуки корифеїв світової орієнталістики Е. Шюрфа і Ж. Галеві. Продовженням дисертації стала монографія «Історія єврейської месіанології» (1909).

З 1903 мешкає у Варшаві, редагує науково-літературний часопис на івриті «Хашилоах» в якому друкує дослідження із стародавньої історії країн Близького Сходу, переклади давніх текстів з арабської та ефіопської мов, розшифровку клинописного надпису царя Ассирії Санхереба з історико-лінгвистичним коментарем.

1907 переїхав до Одеси, де вів активну наукову, викладацьку та просвітницьку діяльність. Тут виходять його книги російською мовою з історії, літератури, писемності, філософії: «Еврейская история» (1909), «Происхождение и характер древнееврейской писменности» (1911), «Ново-Еврейская литература» (1912), «Сущность еврейской этики» (1916), «Х. Н. Бялик и трагедия галута» (1917), друкується низка новатарських статей на шпальтах «Еврейской энциклопедии» (-Спб.), в яких він починає розрабляти ранню історію християнства, яка висунула його в класики біблеїстики.

В Одесі він став членом Товариства аматорів єврейської мови, товариства розповсюдження освіти серед євреїв, Єврейського літературного товариства, виступав із лекціями та доповідями. Палкий прихильник відродження івриту і єврейської держави в Палестині. Брав активну участь у сіоністському русі, був делегатом майже всіх сіоністських конгресів, починаючи з Базельського.

До 1917, з відомих причин, не залучався до викладацької роботи в ВНЗ Одеси. Тільки після Лютневої 1917 революції він був запрошений як викладач на Одеські вищі жіночі курси.

Наприкінці 1919 емігрував до Палестини, де продовжив наукові дослідження стародавньої історії і культури, став одним із засновників, пізніше — президентом Академії івритської мови, відновив випуск журналу «Хашилоах» (1921–1926).

1925 посів посаду завідувача кафедри івритської літератури в Єврейському університеті в Єрусалимі, з 1944 — кафедри історії Другого Храму. 1946 опублікував автобілграфію «Шляхом відродження й визволення» (на івриті).

У 1947 р. обрано почесним членом Американської академії мистецтв і наук, 1958 одержав Національну премію Ізраїлю.

Один з провідних теоретиків історичного напрямку в світовій біблеїстиці. В сучасному Ізраїлі шанується як видатний вчений світового рівня. Основні напрямки досліджень — історія єврейської літератури і мови, стародавньої Палестини і єврейського народу, Біблія і раннє християнство, життя Ісуса Христа та пророка Павла. Чимало наукових робіт перекладено на англійську, німецьку, французьку та інші мови.

• Die messianischen Vorstellungen des Judischen Volkes in Zeitalterdes Tannaiten. -Berlin, 1904; Еврейская история. — Т. 1-2. — Одесса, 1909;
• Происхождение и характер древнееврейской писменности. — Одесса, 1911;
• Jesus of Nazareth. — Jerusalem, 1925; From Jesus to Paul. — Jerusalem, 1943;
• Когда нация борется за свою свободу: Сб. статей. — Иерусалим, 1978.

• Еврейская Энциклопедия. — СПб., б.г. — Т. 9. — С.542;
• Encyglopaedia Judaica. — Jerusalem, 1975. — T. 10. — P. 1091–1095 ;
• Урсу Д. П. З історії сходознавства на Півдні України// Східний світ. — 1994. — № 1-2. — С. 140–141; * Hausmann G. Universitat und Stadtlische Gesellshaft in Odessa. — Stuttgart. 1998. — S. 458–459;
• Урсу Д. П. Одесские годы Йосифа Клаузнера// Дерибасовская — Ришельевская. — 2009. — № 36