Кей-Хосров I
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кей-Хосров I | |
|---|---|
 | |
| Народився | невідомо |
| Помер | 17 червня 1211 Алашехір ·загибель у битві |
| Поховання | Мечеть Ала ад-Діна |
| Національність | тюрки |
| Діяльність | політик |
| Титул | султан Рума |
| Посада | султан Румаd і султан Румаd |
| Термін | 1192—1196 та 1205—1211 роки |
| Конфесія | суннізм |
| Рід | Сельджуки |
| Батько | Килич-Арслан II |
| У шлюбі з | донька Мануїла Комніна Давлат Разія-хатун |
| Діти | 3 сина |
Кей-Хосров I (*/н — 17 червня 1211) — 6-й султан Рума в 1192—1196 та 1205—1211 роках. Повне ім'я Гіяс ад-Дін Кей-Хосров бен Килич-Арслан.
Походив з династії Сельджукидів. Молодший син Килич-Арслана II султана Рума. Про дату народження замало відомостей. У 1186 році його було визнано спадкоємцем трону. Це рішення підтверджено у 1190 році. Тоді ж брав участь у відвоюванні столиці держави — Коньї у хрестоносців.
У 1192 році після смерті батька стає султаном Руму. На початку намагався встановити гарні стосунки з візантійським імператором Ісааком II Ангелом. У 1196 році проти нього повстав старший брат Рукн ад-Дін Сулейман-шах, емір Токату. У березні того ж року супротивник взяв в облогу Конью. Після чотирьох місяців облоги в місті вичерпалися запаси продовольства. У цій ситуації Кей-Хосров I ухвалив рішення припинити опір. За умовами капітуляції йому та його оточенню гарантувалася безпека, але зобов'язала залишити Конью і країну. Повалений султан перебрався до Візантійської імперії
Кей-Хосров облаштувався в Константинополі. У 1200 році оженився на доньці Мануїла Комніна Маврозома, деспота Фригії. Також колишній султан охрестився. Його хрещеним батьком став імператор Олексій III Ангел. У 1203 році після захоплення Константинополя учасниками Четвертого хрестового походу Кей-Хосров разом з Олексієм III та тестем втік до Малої Азії.
У 1204 році після раптової смерті брата-султана Сулейман-шаха отримав звістку про повернення йому трону. Під час подорожі до Коньї зупинився у м. Нікея, де уклав договір з імператором Костянтином Ласкарісом. Втім той затримав Кей-Хосрова, таємно підтримуючи претендента на трон Килич-Арслана III (сина Сулейман-шаха), який став султаном. Втім 1205 року Кей-Хосров зумів втекти з Нікеї (скористався сходженням нового імператора Феодора I, зібрати війська та повалити небожа.
Напочатку султан вжив заходів для ліквідації феодальної роздробленості країни і подальшого зміцнення централізованої влади. За традицією він призначив своїх синів намісниками (маліками) відповідних провінцій (бейліків). Втім тепер маліки були істотно обмежені в своїх правах. Вони були позбавлені права здійснювати емісію грошей і згадувати своє ім'я в п'ятничній молитві. Їм дозволялося мати свої військові загони, але використовувати їх вони могли тільки в складі війська султана за його наказом.
Кей-Хосров I у зовнішній політиці поставив за мету захистити і забезпечити зовнішньоторговельні інтереси своєї держави. Втім участь султанату в міжнародній торгівлі обмежувалося відсутністю портів на Середземному і Чорному морях. Разом з тим експансії рума сприяло занепад Візантійської імперії після четвертого хрестового походу, утворення на її місці невеликих держав — Латинської, Нікейської та Трапезундської імперій, що боролися між собою.
На початку 1207 року рушив проти порту Атталія (титу панувала італійська династія Альдобрандіні), облога якої тривала 2 місяці. 5 березня місто було захоплено. Султан наказав знищити всіх захисників міста за відмову здатися, після чого призначив маліком Атталії (перейменовано на Анталью) воєначальника Мубаріз ад-Діна Ертокуша та заклав будівництво місцевої мечеті. Слідом за цим з багатими трофеями повернувся до Коньї.
У 1211 році до султана прибув колишній візантійський імператор Олексій III з проханням повалити нікейського імператора Феодора I. Кей-Хосров I розцінив це як гарну нагоду для вторгнення на захід Малої Азії. До того ж Феодор I відмовився сплачувати данину Руму. У травні того ж року на чолі війська Кей-Хосров I виступив з Коньї. В свою чергу Феодор I посилив свою армію найманцями з числа німців, кипчаків, аланів. Втім вона все одно була порівняно невеличка (за різними відомостями від 2 до 4 тис. вояків), коли султан мав від 11 до 20 тис. вояків. Вирішальна битва відбулася між Антіохією-на Меандрі та Філадельфією (Алашехіром). Також вона відома як Друга битва в долині Меандра. В результаті вправних дій візантійців та найманців військо султана зазнало відчутної поразки. Остаточно його повернуло на втечу загибель Кей-Хосрова I, якого за різними відомостями вбив франк або сам імператор Феодор I. Проте втрати супротивника також були значними й Нікейська імперія не скористалася цим. Новим султаном став син загиблого Кей-Кавус I.
- Van Tricht, Filip (2011). The Latin Renovatio of Byzantium: The Empire of Constantinople (1204—1228). Brill.
- De Nicola, Bruno; Yıldız, Sara Nur; Peacock, A.C.S., eds. (2015). Islam and Christianity in Medieval Anatolia. Ashgate Publishing Company.
| Ранні Сельджукіди |  | |
|---|---|---|
| Султани Сельджуцької імперії (1037—1194) | Тогрул-бек • Алп-Арслан • Малік-шах • Махмуд I • Баркіярук • Малік-шах II • Мухаммед I • Махмуд II та Ахмад Санджар • Дауд • Тогрул II • Масуд • Малік-шах III • Мухаммед II • Сулейман-шах • Арслан-шах • Тогрул III | |
| Правителі Хорасану (1040—1118) | ||
| Султани Кермана (1048—1188) | Кавурд-бек • Керман-шах • Хусейн • Султан-шах • Туран-шах I • Іран-шах • Арслан-шах I • Мухаммед-шах I • Тогрул-шах • Бахрам-шах • Арслан-шах II • Туран-шах II • Мухаммед-шах II | |
| Еміри Дамаска (1078—1105) | ||
| Султани Алеппо (1094—1117) | ||
| Конійські султани (1092—1307) | ||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
