Кедр гімалайський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Кедр гімалайський | |
|---|---|
| |
| Кедр гімалайський, Хімачал-Прадеш, Індія. | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Соснові (Pinaceae) |
| Рід: | Кедр (Cedrus) |
| Вид: | Кедр гімалайський (C. deodara)
|
| Біноміальна назва | |
| Cedrus deodara | |
Кедр гімалайський[1] (Cedrus deodara) — вид хвойних рослин родини соснові (Pinaceae).
У природі зустрічається у північно-західних Гімалаях та Афганістані.
Дерево до 50 м заввишки, з широко-конусоподібною кроною. У дорослих екземплярів крона нагорі плоска, з повислими розгалуженнями на горизонтально розкинутих гілках. Молоді пагони запушені. Хвоя світло-зелена, з сизуватим відтінком, більш довга, ніж у інших видів (до 5 см), в пучках. Шишки до 10 см, яйцеподібні, в молодості голубуваті, пізніше — червоно-коричневі, менш опуклі посередині, ніж у кедра ливанського.
Довговічна, швидкоросла порода. Краще інших видів кедра переносить затінення, воліє підвищену вологість повітря і ґрунту. До ґрунтів маловимоглива, мириться з наявністю в ній вапна. Переносить без пошкоджень зниження температури до −25 ° С. Страждає від вітроповалу. Піддається такому захворюванню, як хлороз через велику кількість вапна у ґрунті. При ньому хвоя забарвлюється в жовтий колір, а рослина відстає в рості.
Як дуже гарне дерево, кедр гімалайський і його форми заслуговують широкого використання в парковому будівництві. Добре виглядає в групах, контрастно виділяючись серед інших насаджень характерними контурами крони і темно-зеленою хвоєю. Ще більш ефектний в поодиноких посадках, а також при створенні алейних посадок в парках. Добре переносить стрижку, утворюючи оригінальні формовані живоплоти.
У культурі з 1822 року. У 1905 році німецький ботанік Карл Фукс в афганській провінції Пактія на висоті близько 3500 м зібрав насіння високогірної раси кедра гімалайського. Варто відзначити, в тих місцях зима триває з листопада по квітень, а температура, найчастіше, опускається до −30 град. і нижче. При посіві цього насіння було виділено ряд особливо стійких до низьких температур форм, 2 з яких отримали статус сорту.
Є національним деревом Пакистану.[2]
- ↑ Cedrus deodara // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ National Symbols of Pakistan // The Official Web Gateway to Pakistan (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
- Проскурякова Г. Кедр гималайский. — Наука и жизнь, 1988. — № 6.
- Caldecott, Todd (2006). Ayurveda: The Divine Science of Life. Elsevier/Mosby. ISBN 0-7234-3410-7. Архів оригіналу за 12 серпня 2013. Процитовано 15 квітня 2014. Contains a detailed monograph on Cedrus deodara (Devadaru) as well as a discussion of health benefits and usage in clinical practice.
- Conifers Around the World: Cedrus deodara — Himalayan Cedar.
|
Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
