Кедайняй лит. Kėdainiai
герб
Основні дані
55°17′ пн. ш. 23°58′ сх. д. / 55.283° пн. ш. 23.967° сх. д. / 55.283; 23.967
Країна	Литва
Регіон	Каунаський повіт
Столиця для	Kėdainiai City Eldershipd і Кедайняйський район
Засновано	1372
Перша згадка	1372
Статус міста	1590
Площа	4,4 км²
Населення	30 663(2010)
Висота НРМ	39 м
Водойма	Невежис, Smilga Riverd, Dotnuvėlėd
Міста-побратими	Земмерда, Лобез, Мелітополь, Кохтла-Ярве, Свалев, Бродниця, Фелтічень, Телаві
Телефонний код	(+370) 347
Часовий пояс	UTC+2, UTC+3 (Литва)
GeoNames	598272
OSM	↑1518457 ·R (Kėdainiai City Eldership)
Поштові індекси	LT-57001
Міська влада
Мер міста	Valentinas Tamulisd
Вебсайт	kedainiai.lt
Мапа
Кедайняй Кедайняй (Литва)
Кедайняй у Вікісховищі

Кеда́йняй (лит. Kėdainiai, пол. Kiejdany), або ж Кейдани (традиційна українська назва) — місто в центральній Литві, в Каунаському повіті, по обидва боки Невежиса, за 51 км на північ від Каунаса. Кедайняйський районний муніципалітет і районний центр.

Старе місто занесене до реєстру культурної спадщини як пам'ятка містобудування державного значення. Тут є 4 церкви та 1 костел (католицькі - Кейданська церква Св. Йосипа та Кейданська церква Св. Георгія, а також Кейданська євангелічно-лютеранська церква та Кейданська євангельсько-реформатська церква, Кейданська церква Преображення Господнього). Біля залізничної станції Кедайняй стоїть Монумент Незалежності Литви. Важливий промисловий (переважно хімічний і харчовий), а також транспортний вузол. Є два поштових відділення. День народження міста святкують 8-10 серпня.

Літопис Германаса Вартберга згадує поселення «Гайдине», Ян Длуґош згадує «Кейдани». Пізніші джерела також називають місто по-різному — «Кейдайні», «Кейдани», «Кейдони» тощо. У 17 ст. згадується під назвою — «Kėdainys», у XX ст. між війнами — «Кедаіанія».

Вважається, що назва міста походить від множини власного імені – прізвища «Kėdainis». Це прізвище, у свою чергу, походить від дієслова «kēdoti» («розсипати, перевертати»).^[1]. Однак легенда говорить, що назва походить від купця Кейдангена, що походив з Куршаса, який нібито заснував невелике рибальське село^[2].

Коли в околиці прибули перші жителі, невідомо. Про їхнє існування свідчать поодинокі й переважно випадкові артефакти кам’яної доби: шліфовані кам’яні сокири, різноманітні знаряддя праці з кременю та кістки.

Кейдани вперше згадуються в письмових джерелах (у хроніці Г. Вартберґе) у 1372 році. Згідно з легендою, назва Кейдани походить від імені багатого купця Кейдангена, який прибув з Куршської коси і заснував невелике рибальське селище. Археологічні розкопки довели, що Кейдани виросли з невеликого поселення рибалок і землеробів, яке на початку 14 ст. вже розташовувалося на правому березі Невежиса. На північ від того села ріс величезний гай, де було язичницьке капище. Його зруйнували хрестоносці, а на його місці в 1403 р. тевтонці збудували мурований костел.

Точний час заснування міста невідомий. Припускають, що перший власник міста Остік Радзивіл приблизно в XV ст. побудував маєток на крутому мальовничому лівому березі Невежиса. Під маєтком (про який згадує Ян Длугош у XV ст.) у XV ст. було збудоване місто. У середині 19 ст. торговельні шляхи пролягали з Вільнюса до Расейнюса, важливого центру Жемайтії того часу, із Каунаса до Риги та Шяуляя. На узбіччі цієї дороги, біля гирла потоку Смілги, виникла ринкова площа, яка нині називається Старий Ринок. У 1520 р. тут було вже 145 житлових будинків і близько 1160 жителів, проводилися ринки та збиралися ринкові податки.

Власниками міста були Радзивіли. Частина представників роду, зокрема, Криштоф Радзивіл, його син Януш були кальвіністами, у місті існував кальвінський збір.

В 1535 р. після призначення власника Кейдан князя Яна Радзивіла жмудським старостою місто стало адміністративним центром Жмуді. Економічна та комерційна діяльність Кейдан пожвавилася в 1568 р. У 1581 сейм Гардіна отримав право розвивати морську торгівлю на річці Невежис. Варшавський сейм узаконив вільний порт у новому передмісті Сконгалі, а в 1585 р. затверджене положення про міських ремісників. З 1574 під час правління Януша Кішки в Кейданах проводилися генеральні сейми жмудської шляхти. 15 квітня 1590 р. король Сиґізмунд III Ваза надав Кейданам маґдебурзьке право, а також право проводити суботні ринки, три щорічні ярмарки, будувати крамниці для міщан і зберігати модельні ваги, міри довжини. Затверджено також перший герб Кейдан із символікою роду Кішок: у лазуровому полі герба зображено срібну підкову з трьома золотими хрестами; в середині підкови два лосося, звернені в протилежні сторони. Наприкінці 16 ст. тут збудована перша мурована ратуша в готичному стилі.

Протягом 1598 внаслідок пожежі згоріло 196 житлових будинків, а 1600 відбулося 59 пожеж. Проте вже в 1604 у Кейданах було 348 житлових будинків і близько 2800 жителів. На той час у місті працювало аж 104 шинки: 82 пивних, 21 горілчаний і один з медовухою. З 1614 Кейдани знову належали представникам протестантської біржайсько-дубінської гілки роду Радзивілів. Під правлінням великих гетьманів литовських і віленських воєвод — Криштофа Радзивіла та його сина Яна (1612-1655) місто переживало економічний і культурний підйом. У першій половині 17 ст. в Кейданах було 10 ремісничих майстерень, в яких працювало близько 300 майстрів. У місті діяли цехи кравців, гончарів, шкіряників, ковалів, ткачів, шевців, теслярів, різників і купців. 24 серпня 1627 Криштоф Радзивіл підтвердив старі вольності міста Кейдани і надав йому новий герб, на якому використано геральдичні фігури двох родів, що правили містом – Радзивілів і Кішок: на золотому тлі орел з чорними крилами тримає в пазурах сталеву підкову Кішок із трьома золотими хрестами на лазуровому тлі.

В 1629 році на садибних полях у західній частині Кейдан оселилися німецькі євангелісти-лютерани, які були звільнені від податків на десять років. Близько 80 сімей іммігрантів оселилися в новому районі міста Йонушава.

28 квітня 1648 правитель Литви Владислав Ваза підтвердив право Йонушави влаштовувати ринки, мати власного старосту та окремий герб. Він складався з ініціалу «І» на синьому полі та червоної княжої шапки над ініціалом на жовтому полі. У Кейданах почали існувати дві юридично легалізовані громади: Старі Кейдани, засновані євангельськими реформаторами, і Йонушава, або Нові Кейдани, де мешкали німецькі євангельські лютерани. В історії литовських міст це другий випадок після Трок, коли в одному місті існували дві юридично визнані громади. Крім того, у 1648 в південній частині Кейдан біля ринку Книпава оселилися православні росіяни. В 1652 р. Ян Радзивіл збудував у південній частині Книпави дерев’яну церкву і заснував при ній монастир. У 1655 у Кейданах було близько 500 житлових будинків, понад 4 тис. населення. В 1667 маєток Кейдани належав князю Яну Радзивілу, воєводі віленському (534 селяни).

Містом керував і управляв обраний громадянами Магістрат, який складався з 18 осіб: війт, 3 бурмістри, 4 надвірних радників, писар, скарбник, підскарбій, пристав і декан гільдій. Членами магістрату могли бути громадяни всіх віросповідань і національностей, що в Кейданах можна було отримати лише шляхом присяги князю та магістрату.

На головних дорогах до Кейдан стояла міська брама, яку вночі охороняла сторожа, складена з городян, і тих, хто прибув та отримав реєстрацію. Усі громадяни були зобов'язані брати участь у грошових поборах, військових навчаннях і процесіях. Князі Радзивіли опікувалися соціальними потребами міщан, тому в 1629 для незаможних жителів було побудовано 3 лікарні і дитячий будинок. У місті була заснована одна з перших аптек у Литві. Відомо, що в 1636 р. тут працював аптекар Еліус.

Громадяни різних релігійних конфесій були під захистом угоди про мирне співіснування, підписаної у 1627 р. Криштоф Радзивіл та віленський єпископ Євстахій Волович, які його підписали, визнали рівність євангельської, реформаторської та католицької віри.

Розквіт Кейдан був перерваний у 1654–1660 війнами з Російською імперією і Швецією. Після того, як російське військо зайняло майже все Велике князівство Литовське, у серпні 1655 в місті почалися перемовини з представниками шведського короля Карлом X Густавом щодо капітуляції Швеції. Перемовини закінчилися в 1655 р. 20 жовтня з підписаним актом, за яким ВКЛ припинило унію з Польщею та утворило нову унію зі Швецією. З литовського боку унію підписав Ян Радзивіл.

З 1659 р. двоюрідний брат і зять Яна Радзивіла, прусський генерал-губернатор Богуслав Радзивіл (1620–1669) почав правити Кейданами. Він намагався відродити зруйноване війною місто: надав нові привілеї на торгівлю і судноплавство, затвердив нове управління містом і правила господарювання. Проте торгівля міста занепала, і більшість городян виїхала закордон. У 1663 в Кейданах було лише 40 заселених ділянок і п’ята частина — ремісники, які жили тут раніше. Наприкінці 17 століття місто, що відроджувалося, було спустошене великою пожежею: згоріло близько 100 житлових будинків, бібліотека. 1701 і 1704 місто було оточене шведськими військами. З 1709 до 1711 у місті лютувала чума. Під час цього загинуло багато жителів Кейдан і околиць. Лише в середині 18 ст. Кейдани почали відроджуватися: збільшувалося населення, зросла кількість купців і ремісників. В 1765 у Кейданах було близько 300 будинків, понад 2150 жителів, 16 майстерень.

Після розпаду Литовської та Польської держав наприкінці XIX століття всі міста ВКЛ втратили своє самоврядування, включно з Кейданами. У 1795 наказом генерала російської армії А. Тормасова міський магістрат було ліквідовано. Замість нього в Кейданах призначали суддю та засідателя, які мали вирішувати справи мешканців усіх релігій та національностей. Однак власник міста Домінік Єронім Радзивіл (1786–1813) частково відновив самоврядування. Згідно з його вказівками, міщанам дозволялося обирати 5 осіб, які були зобов’язані виконувати функції князівської адміністрації.

У 1811 Кейдани стали власністю графа Францішка Чапського. За його наказом місту було залишене самоврядування. Однак у 1817 рішенням Расейняйського повітового суду Кейданську волость було скасовано, а місто стало центром повіту. Під час Листопадового повстання 1830 — 1831 рр. повстанці захопили місто і відбулася битва під Кейданами, під час якої багатотисячна армія царської Росії не змогла перемогти повстанців. Після придушення січневого повстання 1863 р. Кейданський маєток було конфісковано. Його власника Маріяна Гутен-Чапського звинуватили в підтримці повстання і заслали до Сибіру. У 1866 маєток перейшов до генерала російської армії, військового інженера графа Едуарда Тотлебена(1818–1884). У 1871 через північну частину міста була побудована залізниця Лієпая-Ромни. Вона сполучала Кейдани з іншими містами Російської імперії. 1886 садиба була відокремлена від міста, Кейдани відновили самоуправління.

На кінець 19 століття в Кейданах було 674 будинки, 6113 мешканців. У місті було 50 різних майстерень і 140 крамниць. У той час Кейдани славились кінськими ринками. Садівники Кейдан, почали вирощувати огірки, і відтоді Кейдани стали відомими як огірковий край.

7 лютого 1919 під Кейданами відбулися перші бої визвольної боротьби, в яких загинув місцевий уродженець Повілас Лукшис – перший загиблий литовський доброволець. Бої зупинили наступ більшовиків на тимчасову столицю Каунас.

У рік незалежності Кейдани стали центром повіту і були віднесені до першокласних міст. Місто росло і розширювалося: 1923 у Кейданах було 7415, а в 1939 – 8622 жителів. Однак у 14 червня 1941, після окупації Литви Совєцьким Союзом, багато жителів міста та його околиць були заслані окупаційною адміністрацією до Сибіру. У липні 1944 , відступаючи, німці підірвали колишній палац графа Е. Тотлебена, гімназію, повітову лікарню і банк, мости. 3 серпня 1946 Кейдани стали центром округу, в 1950 - у віданні району. Після Другої світової війни Кейдани розвивались як промислове місто, особливо в хімічній промисловості: 1963 — хімічний комбінат, біохімічний завод, побудований цукровий завод, зернопродуктовий комбінат, завод електроустаткування. Населення швидко зростало: 1959 у місті налічувалося 10,6 тис. населення, а в 1972 - 23,6 тис населення.

Влітку 1988 в Кейданах відбувся мітинг литовського руху після прибуття колони велосипедистів на чолі з підписантом акту від 11 березня Рімантасом Астраускасом, який вимагав скасування пакту Молотова — Ріббентропа, і закликав людей домагатися незалежності. Невдовзі литовські зелені на чолі з Саулюсом Гріцюсом організували акцію протесту – годину мовчання на аеродромі ВПС СРСР. Восени 1988 в Кейданах, на хімічному заводі, відбувся перший Литовський Зелений Конгрес. Завдяки його зусиллям на заводі закрили стару лінію з виробництва сірчаної кислоти. Незабаром після цього кількість випадків раку легенів у Кейданах значно зменшилася.

Відповідно до Основного Закону про місцеве самоврядування, схваленого 12 лютого 1990 Кедайняйському району було присвоєно статус муніципалітету вищого рівня. З 24 березня 1990 знову обирається Кедайняйська районна муніципальна рада. 1991 затверджено новий герб Кейдан.

У 2009 р. Кейдани поділено на 11 районів (Бабенай, Ляуде, Науйойі, Парко, Пергале, Радвіле, Сенамієстіс, Смілга, Статибінінкай, Тайка, Жемайте).

Основними частинами міста Кейдани є Бабенай (на півночі), Йонушава (на заході) і Старе місто Кейдани в центрі. Інші частини міста насправді є невеликими кварталами, утвореними з колишніх сіл або промислових зон.

• 'Юстинава' — район колективних садів на півночі Кейдан.
• 'Віляйняй' - частина міста Кейдани на лівому березі Невежиса, на південь від поселення Віляйняй і дороги на Ариставу. Найважливіша вулиця - Шетос. Переважає власна забудова досовєцького та совєцького періоду. Є кілька багатоквартирних будинків. Створені малі підприємства. Є політехнічне відділення Кедайняйського центру професійного навчання.
• 'Промисловий район' («Забєліскіс») - південно-східна частина Кейдан, між дорогами Йонава-Шедува і Кедайняй-Бабте, біля річки Обеліс. Тут розташовані підприємства виключно обробної промисловості: АТ Lifosa, ПАТ "Kemira Lifosa", AТ "Kėdainių grūdai", цукровий завод, AТ "Progresas", ПАТ "Medžio plaša", ПАТ "JGB". Також є склади ПАТ "Norfos mažmena" (у колишньому Кедайняйському заводі електрообладнання), автобусний парк, пекарня, нові будівлі ПАТ "Natūrali oda". Нове сміттєзвалище Забєлішкіса і шахти фосфогіпсу AТ "Lifosa" розташовані вздовж промислового району. Найважливіші вулиці: Pramonės, Metalistų, Biochemikų.

Кейдани є важливим центром хімічної промисловості країни. АТ «Ліфоса» виробляє мінеральні добрива, продукція експортується в країни Західної Європи та СНД^[3]

У Кейданах також розвинена харчова промисловість. Прибутково працюють підприємства з виробництва консервів, м'яса, хліба, морозива, зерна, цукру, продукцією яких користуються споживачі по всій Литві і за кордоном. Є також підприємства металообробної, шкіряної та деревообробної промисловості. У перші роки Незалежності було створено великий нафтопродуктовий термінал ПАТ "Lukoil Baltija".

У Кедайняйському районі успішно працює декілька сільськогосподарських компаній. Місто славиться традиціями вирощування огірків. Рівень зайнятості в Кейданах високий - відсоток безробіття нижче природного рівня (у 2006 році він становив близько 4%).

Найважливіші компанії в галузі:

• АТ «Ліфоса» – мінеральні добрива
• ПАТ "Vesiga" – соуси та майонези
• ПАТ "Laumetris" – виробництво сільськогосподарської техніки; металеві конструкції (Keleškiai)
• ПАТ "Progresas" - металоконструкції
• ПАТ "Kemira Lifosa" – хімічне виробництво
• AТ "Nordic Sugar Kėdainiai" – цукрова промисловість
• ПАТ "Kėdainių duona" - хлібобулочні вироби
• ПАТ "Međios pláta" - деревообробна промисловість
• ПАТ "JGB" – виробництво меблів
• Концерн Віконда:
• ПАТ "Вікеда" - морозиво
• АТ "Kėdainiai grūdai" - корми, продукти харчування
• інші компанії.

Крім того, AТ Krekenavas Agrofirma (м’ясна продукція) та ПАТ Kėdainių konservų fabrikas (овочеві консерви) розташовані поблизу міста, у селах Mantviloniaių та Šingalių.

• Криштоф Радзивіл — власник міста, кальвініст;
• Януш Радзивіл — його син, спадкоємець, був перепохований у кальвінському зборі тут^[4].

• Kiejdany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 17. (пол.) — S. 17-19. (пол.)

п о р Міста Литви
Центри повітів	Алітус Вільнюс Каунас Клайпеда Маріямполе Паневежис Таураге Тельшяй Утена Шяуляй
Центри самоврядувань	Алітус Анікщяй Біржай Бірштонас Варена Вілкавішкіс Висагінас Вільнюс Друскінінкай Електренай Зарасай Ігналіна Йонава Йонішкіс Казлу-Руда Кайшядорис Калварія Каунас Кедайняй Кельме Клайпеда Кретинга Купишкіс Лаздияй Мажейкяй Маріямполе Молетай Науйої-Акмяне Нярінга Пагегяй Пакруоїс Паланга Паневежис Пасваліс Плунге Пренай Радвілішкіс Расейняй Ретавас Рокишкіс Скуодас Таураге Тельшяй Тракай Укмерге Утена Шакяй Шальчинінкай Швянченіс Шилале Шилуте Ширвінтос Шяуляй Юрбаркас
Інші міста	Акмяне Арьогала Балтої-Воке Вабальнінкас Варняй Вейсеяй Векшняй Вієвіс Вількія Вірбаліс Вянта Гаргждай Гарлява Гелгаудишкіс Григішкес Даугай Дукштас Дусетос Ежереліс Езнас Ейшишкес Жагаре Жежмаряй Йонишкеліс Каварскас Кальварія Жмудська Кібартай Кудіркос-Науместіс Куршенай Лентварис Линкува Неменчин Обеляй Пабраде Панделіс Панямуне Прекуле Рамигала Рудішкес Салантай Седа Сімнас Скаудвіле Скапішкіс Смалинінкай Субачюс Титувенай Трошкунай Ужвентіс Швенченеляй Шедува

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Інститут Гердера
Географія та географічні карти	Getty Thesaurus of Geographic Names · GeoNames · Who's on First
Тематичні сайти	Quora
Нормативний контроль	BNF: 14492375g · Freebase: /m/03gmj4 · GND: 4357606-0 · J9U: 987007540564805171 · LCCN: nr96016591 · NKC: ge1169086 · VIAF: 147029820