Кварцовий годинник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кварцовий годинник (англ. Quartz clock) — годинник, що містить електронний кварцовий генератор, який регулюється кристалом кварцу. Цей кварцовий генератор створює сигнал з дуже точною частотою, тому кварцові годинники зазвичай на порядок точніші за механічні.
Перший кварцовий годинник був побудований у 1927 році Ворреном Маррісоном і Дж. В. Хортоном з Bell Telephone Laboratories.[1] Перший наручний кварцовий годинник під назвою Astron був створений в 1969 році в японській компанії Seiko, на момент презентації його вартість дорівнювала вартості середнього автомобіля.[2]
З 1980-х років, коли поява твердотільної електроніки дозволила зробити їх компактними і недорогими, кварцові хронометри стали найбільш широко використовуваною технологією хронометражу в світі, що використовується в більшості годинників, а також у комп’ютерах та інших приладах, які відображають час.
Хімічно кварц є специфічною формою сполуки, яка називається діоксидом кремнію. Багато матеріалів можна сформувати в пластини, які будуть резонувати. Однак кварц також є п’єзоелектричним матеріалом: тобто, коли кристал кварцу піддається механічним навантаженням, таким як вигин, він накопичує електричний заряд у деяких площинах. У зворотному ефекті, якщо заряди розмістити поперек кристалічної площини, кристали кварцу зігнуться. Оскільки кварц може бути безпосередньо керований електричним сигналом, для використання його в резонаторі не потрібно додаткового перетворювача. Подібні кристали використовуються в картриджах для фонографів низького класу: рух стилуса (голки) згинає кристал кварцу, який створює невелику напругу, яка посилюється і відтворюється через динаміки.[3]
Кварц має ще одну перевагу в тому, що його розмір не сильно змінюється при коливаннях температури. Плавлений кварц часто використовується для лабораторного обладнання, яке не повинно змінювати форму разом з температурою. Резонансна частота кварцової пластини, виходячи з її розміру, не буде значно підвищуватися або падати. Так само, оскільки його резонатор не змінює форму, кварцовий годинник залишатиметься відносно точним при зміні температури.[4]
На початку 20 століття радіоінженери шукали точне, стабільне джерело радіочастот і спочатку почали зі сталевих резонаторів. Однак, коли Уолтер Гайтон Кеді виявив, що кварц може резонувати з меншою кількістю обладнання та кращою температурною стабільністю, сталеві резонатори зникли протягом кількох років. Пізніше вчені з Національного інституту стандартів і технологій (тоді Національного бюро стандартів США) виявили, що кварцовий генератор може бути більш точним, ніж маятниковий годинник.
- TimeZone.com article on the development of quartz watches [Архівовано 20 Жовтня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Explain That Stuff: How quartz clocks work [Архівовано 6 Червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ The birth of the quartz timepiece | THE SEIKO MUSEUM GINZA. THE SEIKO MUSEUM (англ.). Архів оригіналу за 10 Жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Fowler, Susanne (23 липня 2021). Revisiting Time at the 1964 Tokyo Olympics. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 25 Листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ Как устроен кварцевый механизм? Как поменять батарейку на часах?. Интернет-магазин ремешков для часов Correa (рос.). Архів оригіналу за 25 Листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
((cite web)):|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Mechanism of the Quartz Clock. www.edinformatics.com. Архів оригіналу за 25 Листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
|
Це незавершена стаття про електроніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
