Катрін Клеман
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Катрін Клеман | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Catherine Clément | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Catherine Clément | |||
| Народилася | 10 лютого 1939[1][2] (85 років) Булонь-Біянкур[3][2][4] | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Національність | француз | |||
| Діяльність | філософ, романіст, феміністка і літературний критик | |||
| Сфера роботи | есей[2] | |||
| Alma mater | Вища нормальна школа | |||
| Заклад | Університет Париж I Пантеон-Сорбонна[2], France Cultured[2] і Le Matin de Parisd[2] | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | роман | |||
| Брати, сестри | Jérôme Clémentd | |||
| У шлюбі з | André Lewind[5] | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: catherine-clement.com | ||||
|
| ||||
 Катрін Клеман у Вікісховищі | ||||
Катрі́н Клема́н (фр. Catherine Clément; 10 лютого 1939, Булонь-Біянкур, Франція) — французька вчена, філософ, романістка, феміністка і літературний критик.
Народилася 10 лютого 1939 року в Булонь-Біянкурі у Франції. Отримала ступінь в галузі філософії у паризькій Вищій нормальній школі, навчалася у Клода Леві-Строса та Жака Лакана, які працювали в галузі антропології й психоаналізу.
Член школи французького фемінізму, видала книги спільно з Елен Сіксу та Юлієй Кристевой.
Опублікувала півтори десятки есе, серед яких — «Сини Фрейда втомилися», «Жак Лакан — життя і легенда», «Опера, або Поразка жінок», «Леві-Строс, або Структура і нещастя», «Смак меду», «Синкопа (філософія вознесіння на небо)», «Юна народжена» (у співавторстві з Елен Сіксу), «Філіпп Солєє» та інші.
Автор багатьох романів: «Білдунг» (1978), «Султана» (1981), «Венеціанський мавр» (1983), «Синя паніка» (1986), «Сенора», «Адрієнна Лекуврер, або Захоплене серце» (1991), «З любов'ю до Індії» (1993), «Незавершений вальс» (1994), «Повія диявола» (1996), «Подорож Тео» (1998), «Мартін і Ханна» (1999), «Afrique esclave» (1999), «Jésus au bûcher» (2000), «Cherche-midi» (2000), «Les Mille Romans de Bénarès» (2000), «Le Sang du monde» (2004), «Les derniers jours de la déesse» (2006), «La Princesse Mendiante» (2007), «Dix Mille Guitares» (2010), «La Reine des cipayes» (2012).
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ а б в г д е Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119354411 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ http://www.indiablognote.com/article-les-occidentaux-pretent-a-l-inde-des-vertus-therapeutiques-1-2-54759914.html
- Клеман К. Ганди. — Москва: АСТ, Астрель, 2005. — С. 10. — ISBN 5-17-027217-0, 5-271-11753-7, 2-07-053071-X
- Современные писатели Франции: энциклопедический справочник / под ред. Жерома Гарсена. — Минск: Четыре четверти, 2010. — 376 с. — ISBN 978—985–6856–94–8.
- Clement C. Adrienne Lecouvreur ou le coeur transporte[недоступне посилання з квітня 2019]. — Paris: Robert Laffont, 1991. — 299 p. — ISBN 2-221-05485-7
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
