Каракула Віталій Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Каракула Віталій Олександрович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 12 березня 1986 Деражня | ||
| Смерть | 16 січня 2015 (28 років) Одрадівка | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2015 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||
| Рід військ |  Ракетні війська та артилерія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Віта́лій Олекса́ндрович Каракула (12 березня 1986, Деражня — 16 січня 2015, Одрадівка) — солдат Збройних сил України, 44-та окрема артилерійська бригада. Учасник боїв за Дебальцеве. Кавалер Ордену «За мужність» III ступеня.
2003 року закінчив 11 класів деражнянського НВК ЗОШ № 2, гімназії.
19 квітня 2004 року був призваний на військову службу Деражнянським військкоматом. Був направлений в навчальну частину в м. Кривий Ріг. Військову присягу прийняв 22 травня 2004 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення учебки був направлений для проходження військової служби в м. Кременчуг. Служив Віталій в патрульно-постовій службі. 24 жовтня 2005 року був звільнений в запас[1].[джерело?]
Під час служби познайомився з Подобашенко Оленою Олександрівною, у 2006 році одружився з нею. 13 лютого 2007 року у них народився син Владислав.
У 2008 році закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій вищого навчального закладу Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Правознавство» і здобув кваліфікацію юриста.
Жив і працював Віталій у Деражні.
У 2013 році Віталій з Оленою розлучилися.
6 Вересня 2014 року призваний по мобілізації згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» до військової частини А 1428, смт. Старичі Львівської області. Брав участь у бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції.
16 січня 2015 року загинув під час обстрілу окупаційних сил поблизу села Одрадівки Артемівського району — снаряд потрапив в бліндаж. Тоді ж загинули старший сержант Микола Штанський, солдати Олександр Босий та Сергій Слобоженко.
Похований в Деражні 21 січня 2015 року.
Без Віталія лишилися батьки і син Владислав.
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
- В березні 2016 року на фасаді Деражнянського НВК ЗОШ № 2 встановлено меморіальні дошки колишнім учням, які загинули під час виконання службового обов'язку в зоні бойових лій — Ігорю Гейсуну, Євгену Андріюку, Віталію Каракулі та Івану Зубкову[3].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 16 січня[4][5].
- ↑ Каракула Віталій - Сторінка пам’яті захисника України. Сайт загиблих героїв АТО. Процитовано 21 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На школі в Деражні встановили одразу чотири меморіальні дошки бійцям АТО. ye.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 16 січня на YouTube
- Каракула Віталій Олександрович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Каракула Віталій Олександрович [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал
- Віталій Каракула [Архівовано 16 січня 2022 у Wayback Machine.] // НЕБЕСНА ГВАРДІЯ
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
