Йоган-Кристоф Глаубіц
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Йоган-Кристоф Глаубіц | |
|---|---|
| Народився | 7 березня 1710[2] Свідниця, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[3] |
| Помер | 30 березня 1767[1] (57 років) Вільнюс, Річ Посполита |
| Країна |  Річ Посполита |
| Діяльність | архітектор, реставратор |
| Знання мов | німецька |
| Напрямок | бароко |
| Magnum opus | Софійський собор, Церква Свв. Петра і Павла та монастир оо. Василіян (Беразвеччя), Архієрейський палац (Могильов) і Church of the Exaltation of the Holy Cross, Lidad |
Йоганн-Крістоф Ґляубіц (нім. Johann-Christoph Glaubitz, пол. Jan Krzysztof Glaubitz, лит. Jonas Kristupas Glaubicas, бл. 1700, Свідниця — 30 березня 1767, Вільно)[4] — польський архітектор німецького походження, творець віленського бароко, працював у Вільнюсі з 1737 року; лютеранин.
Народився, ймовірно, в Сілезії в (за іншою версією в одному з міст Королівської Пруссії, можливо, це були: Хелмно, Ельблонг або Торунь)[5]. У 1732—1733 роках був учнем муляра у Гданську у майстра Готфріда Форстера. У 1737 році він згадується у Вільнюсі ще як простий муляр. Ймовірно, здобув ступінь майстра десь у 1736—1737 роках[5]. Його першою підтвердженою роботою є реконструкція церкви євангелистів у Вільнюсі в 1739—1743 роках.
- реконструкція після пожежі церкви євангелистів у Вільнюсі, 1739—1743[5],
- палац Антонія Міхала Паца в Єзні,
- палац у Струні, 1749,
- костел у Столовичах (після Йозефа Фонтани з 1743 року) та вівтар у цьому костелі[5],
- після пожеж 1737, 1748 і 1749 років відбудував житлові будинки Вільнюса,
- перебудував костел св. Катерини у Вільнюсі (1741—1744) та каплицю Провидіння у 1746 році[5],
- купол і фронтони костелу Пресвятого Серця Ісуса у Вільнюсі,
- з 1748 року фасад костелу Івана Хрестителя та Івана Богослова у Вільнюсі (як муляр працював над костелом раніше у 1739—1743 роках)[5],
- реставрація костелу св. Анни у Вільнюсі (1747); серед іншого, спорудження трьох барокових вівтарів,
- іконостас у церкві Святого Духа у Вільнюсі; контракт 1753, проєкт 1761[5],
- фасад, фронтон, кафедра і головний вівтар в унійному соборі в Полоцьку (1738—1765)[6],
- Костел Святого Духа у Вільнюсі, включаючи купол і фронтони (1753—1770)[5], вівтарі за проєктом з 1775—1776 років Францішека Ігнація Гоффера,
- домініканський костел у Заб'єллах-Волинцях 1749 року, але без веж, збудованих у 1764—1766 роках[5],
- проєкт купола костелу св. Казимира у Вільнюсі (авторство невідоме, ймовірно, автором був Томаш Жебровський),
- костел єзуїтів у Динебурзі (Двінську), Латвія (авторство не визначене, костел не існує),
- палац Лопачинських (Олізарна) у Вільнюсі (Бернардинський бульвар),
- купол єзуїтського костелу св. Йосифа у Вітебську (1760 р.),
- василіянський монастир у Вільнюсі після 1761 року (без Василіянської брами, імовірно, за проєктом Антоніо Паракки)[5],
- палац православних архієпископів у Могильові (1772—1785).
-
Полоцьк — головний вівтар -
Столовичі — головний вівтар (за іконостасом) -
Вільнюс — вівтар у церекві Святого Духа -
Вільнюс — каплиця Провидіння -
Вільнюс — костел святої Катерини -
Заб'єлли-Волинці (без веж) -
Вільнюс — костел Святого Духа -
Вільнюс — фронтон над пресвітерієм костелу Святої Катерини -
Полоцьк — фронтон над пресвітерієм собору -
Вільнюс — костел візиток -
Вільнюс — брама василіянського монастиря
_(3).jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б Structurae — Ratingen: 1998.
- ↑ http://old.zviazda.by/ru/archive/?idate=2012-03-07
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133585077 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Glaubitz Jan Krzysztof, Encyklopedia PWN: źródło wiarygodnej i rzetelnej wiedzy. encyklopedia.pwn.pl (пол.). Процитовано 28 грудня 2023.
- ↑ а б в г д е ж и к л Mariusz Karpowicz. Wileńska odmiana architektury XVIII wieku, Wydawnictwo: Muzeum Pałac w Wilanowie. — Warszawa 2012.
- ↑ W. Boberski. Późnobarokowa cerkiew katedralna w Witebsku i jej rzymski pierwowzór // Biuletyn Historii Sztuki, LXII, 2000, nr 1-2.— S. 144.
- Mariusz Karpowicz. Wileńska odmiana architektury XVIII wieku, Wydawnictwo: Muzeum Pałac w Wilanowie. — Warszawa 2012.
- Stanisław Lorentz. Jan Krzysztof Glaubitz — architekt wileński XVIII wieku. — Warszawa 1937.
- Jerzy Pałubicki. Informacja o pobycie Jana Krzysztofa Glaubitza w Gdańsku // Biuletyn Historii Sztuki, XLII: 1980, nr 1.
- Drema Vladas. Materiały do historii sztuki Wielkiego Księstwa Litewskiego. Jan Krzysztof Glaubitz, Jan Hedel, Jan Melich // Biuletyn Historii Sztuki, XLII: 1980, nr 1.
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/02vvphl · GND: 133585077 · MAK: 9810611572005606 · NLP: a0000003249258 · ULAN: 500094367 · VIAF: 535144782708531291710, 96373604 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
