Сіґфред і Гальфдан (д/н — між 877 та 891) — конунґи Ютландії та островів.

Між 864 та 867 роками помер або був повалений конунґ Горік II Молодий. Його держава розпалася. Частину захопив Баґсекґ, іншу частину отримали Сіґфред і Гальфдан. Напевне вони спочатку правили в Сконе та частині Зеландії або у центральній чи північній Ютландії. Про походження цих правителів точаться дискусії. Одні ототожнюють Гальфдана і Сіґфреда з синами Раґнара Лодброк — Гальфданом і Сіґурдом Зміїнооким відповідно. Втім відомо, що вони з 864 року переважно перебували в Британії, де вели війни з англосаксами.

Тому відбулася напевне плутанина через поширеність імен: правителів Ютландії сплутали з однойменними володарями Зеландії і Сконе. Про Сіґфреда і Гальфдана є лише одна письмова згадка — 873 року, коли вони відправили посланців до короля Людовика II Німецького стосовно отримання дозволу на торгівлю данських купців в Саксонії. Конунґи дістали згоду Східно-франкського короля. Встановлення прямих контактів з франкським королем стало можливим після загибелі Баґсекґа 871 року. За різними версіями Сіґфред і Гальфдан загинули 877, 887 або 891 року. Обставини також різняться: під час участі в одному з походів до Британії, Фризії або в сутичці з іншими конунгами данів.

Відповідно Гальфдан загинув у 877 або 887 році. Сіґфреда ототожнюють з конунґом Зіґфредом, про якого йдеться в «Діяннях єпископів Льєжа». У 891 році він спільно з іншим конунґом Ґодфредом атакував володіння східно-франкського короля Арнульфа. Спочатку успіх був на боці вікінгів, яким вдалося розбити військо королівських васалів в бою на річці Гьойл. Але потім дани (можливо також південні нормани) зіткнулися з військом, яке особисто очолював король. В результаті запеклого бою при Льовені військо Сіґфреда було повністю розгромлено, а конунг і безліч данів (норманів) загинули. Ця поразка поклала край масовим набігам вікінгів на землі Східно-Франкського королівства. З 891 року відомий інший данський конунґ — Гельґе.

• Vilhelm la Cour (1980), «Halvdan», Dansk Biografisk Leksikon, Vol. 5. Copenhagen: Gyldendal, p. 505-6.
• Else Roesdahl (2018), Danmarks Vikingetid. Copenhagen: Lindhardt og Ringhof, Ch. 5