Золотомушка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Золотомушка | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Золотомушка жовточуба (Regulus regulus)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Золотому́шка[1] (Regulus) — рід горобцеподібних птахів. Включає 5 або 6 сучасних видів. Раніше вважався єдиним у родині золотомушкових (Regulidae), але згодом золотомушка рубіновочуба була виділена в окремий рід Corthylio. Дрібні лісові птахи, що зовнішнім виглядом нагадують синиць або вівчариків, тільки менші.
Довжина тіла 8—12 см, маса 5—8 г. Забарвлення має оливково-сірі або рудувато-сині відтінки; статевий диморфізм виражений не у всіх. Дзьоб тонкий і короткий, з невеликим гачком на кінці. Ніздрі прикриті дрібним пір'ям або шкіряною складкою. Ноги та пальці тонкі, з вигнутими кігтями та пристосовані для пересуванню по рослинності. Крила короткі та заокруглені, мають 10 махових. Хвіст з невеликою вирізкою, з 12 стернових пір'їн, за довжиною дорівнює крилу. Оперення м'яке. Повне линяння 1 раз на рік, після завершення сезону розмноження.
Поширені в Євразії та Центральній Америці, Північній Африці (у межах північної півкулі). Населяють переважно хвойні рівнинні ліси та гірські зарості кущів.
Одні види є осілими, інші — кочують на обмеженій території; гірські популяції здійснюють сезонні вертикальні переміщення. Золотомушки — рухливі птахи, що тримаються приховано серед густих гілок у кронах дерев.
Моногами. Гнізда у вигляді компактної, ретельно сплетеної чаші або сферичної форми з розташованим збоку льотком. Гнізда часто розміщені в густих кронах на кінцевих частинах гілок та практично недоступні для хижаків. Зовнішні стінки гнізда сплетені з трави та тонких гілочок, лоток вистелений шерстю та дрібним пір'ям. У кладці 4—10 білих або блідо-рожевих з бурими крапками яєць, забарвлення може сильно варіювати. Обидва батьки насиджують кладку близько 15 днів, стільки ж вигодовують пташенят. Після вильоту молоді виводки починають кочувати, об'єднуючись у більші зграї.
Живляться переважно тваринною їжею — дрібними безхребетними (павуки, комахи, їхні яйця, личинки та лялечки), яких збирають у кронах дерев, часто на найтонших гілках, недоступних іншим, більшим за розміром птахам. Рідше поїдають насіння дерев. На землі шукають їжу рідко.
Ймовірний центр походження золотомушок — помірні широти Євразії. Систематичне положення родини в ряді Горобцеподібних не зовсім зрозуміле, іноді відносили до родини кропив'янкових. Раніше до родини Жовтомушкових відносили 3 роди: Regulus, Lophobasileus та Leptopoecile. Згодом тривалий час родину вважали монотиповою з родом Regulus, однак сьогодні золотомушку рубіновочубу виокремлюють у відновлений рід Corthylio[2].
Рід включає 5 видів, два з яких трапляються на території України.
- Рід Золотомушка (Regulus)
- Золотомушка тайванська (Regulus goodfellowi) Ogilvie-Grant, 1906
- Золотомушка червоночуба (Regulus ignicapillus) (Temminck, 1820) — в Україні осілий, кочовий, перелітний птах, занесений до Червоної книги України
- Золотомушка мадерійська (Regulus madeirensis) (Harcourt, 1851)
- Золотомушка жовточуба (Regulus regulus) (Linnaeus, 1758) — в Україні осілий, кочовий, перелітний птах
- Золотомушка світлоброва (Regulus satrapa) (Lichtenstein, 1823)
Крім того канарську золотомушку (Regulus regulus teneriffae) деякі автори вважають окремим видом Regulus teneriffae. Також, з ранньоплейстоценових відкладень Болгарії, що датуються віком 2,6-1,95 млн років, описано викопний вид Regulus bulgaricus[3].
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
- ↑ Corthylio calendula (Ruby-crowned Kinglet) - Avibase. avibase.bsc-eoc.org. Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ Boev, Zlatozar (1999). Regulus bulgaricus sp. n. - the first fossil Kinglet (Aves: Sylviidae) from the Late Pliocene of Varshets, Western Bulgaria (PDF). Historia Naturalis Bulgarica. 10: 109—115. Архів оригіналу (PDF) за 20 July 2014.
- Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.
- Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
