Зеленівка (Білгород-Дністровський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Зеленівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Білгород-Дністровський район
|
| Громада | Старокозацька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51040230060084266 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1887 |
| Населення | 177 |
| Площа | 0,63 км² |
| Густота населення | 280,95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67730 |
| Телефонний код | +380 4849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°17′33″ пн. ш. 30°00′20″ сх. д. / 46.29250° пн. ш. 30.00556° сх. д.Координати: 46°17′33″ пн. ш. 30°00′20″ сх. д. / 46.29250° пн. ш. 30.00556° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, буд. 34 |
| Карта | |
  Зеленівка | |
 Зеленівка | |
| Мапа | |
| |
Зеле́нівка (колишня назва Айнгайм, до 14.11.1945 Ененгейм[1]) — село Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області в Україні. Населення становить 177 осіб.
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (Листопад 2018)
1886 року у німецькій колонії Айнгайм, центрі Ейгенгеймської волості, мешкло 462 особи, діяли молитовний будинок та лавка.
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 171 особа, з яких 67 чоловіків та 104 жінки.[2]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 177 осіб.[3]
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[4]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| німці | 545 | 94,13 % |
| росіяни | 26 | 4,49 % |
| румуни | 3 | 0,52 % |
| євреї | 3 | 0,52 % |
| українці | 2 | 0,35 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[4]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| німецька | 545 | 94,13 % |
| російська | 27 | 4,66 % |
| румунська | 4 | 0,69 % |
| їдиш | 3 | 0,52 % |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,05 % |
| російська | 2,82 % |
| молдовська | 1,13 % |
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 906, 980.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 24 листопада 2018. (рум.)(фр.)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
