Зелене (Бахчисарайський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Зелене | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Зеленівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020190010051671 |
| Облікова картка | Зелене |
| Основні дані | |
| Населення | 280 |
| Поштовий індекс | 98472 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°35′40″ пн. ш. 34°00′38″ сх. д. / 44.59444° пн. ш. 34.01056° сх. д.Координати: 44°35′40″ пн. ш. 34°00′38″ сх. д. / 44.59444° пн. ш. 34.01056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
294 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 98472, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Зелене, вул. Поштова, 3 |
| Карта | |
  Зелене | |
 Зелене | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Зеле́не (до 1945 року — Татар-Осман, крим. Tatar Osman, рос. Зелёное) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, центр Зеленівської сільської ради. В селі більш як 90 дворів, у яких, за переписом 2001 року, проживає 280 чоловік. Площа — 29 гектарів.
Зелене розташоване в східній частині району, у верхів'ях річки Бельбека біля підніжжя масиву Бойка Кримських гір, за 6 кілометрів від шосе E105 (Ялта — Бахчисарай).
До Бахчисараю від села близько 35 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно за 28 кілометрів.
Історична назва Зеленого — Татар-Осман[2]. Татар означає «татарин», Осман — поширене серед кримських татар чоловіче ім'я.
Історію села простежують від XV століття[3], мабуть тоді, після падіння, в 1475 році, князівства Феодоро, до складу якого входила долина Бельбека, тут оселилися мусульмани.
У документах уперше згадується в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчи-сарайськаго каймаканства Мангупськаго кадилику (судового округу) Татар Осман.[4].
Таврійської губернії)[5]. Згідно зі складеною в 1805 році Відомістю про всякі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. у селі Татар-Осман-кой числився 21 двір з 101 кримським татарином[6], у 1817 році дворів налічувалося 20[7]. У 1829 році Махульдурську волость перетворили в Озенбашську, а в 1838 році передали в знову освічений Ялтинський повіт[8], (волость перейменували в Багатирську). До 1842 року дворів в селі стало 33[9], після Кримської війни 1853–1856 років, до 1865 року, скоротилося до 22[10], у 1892 році відмічені 60 дворів з кримськотатарським населенням[11].
У XIX — на початку XX століття Татар-Осман був незначним селом Багатирської волості Ялтинського повіту: навіть волосна дорога у велике село Биюк-Озенбаш проходила по іншій стороні долини.[12].
У 1920-роки адміністративні межі волостей (скасовані в 1921 році) і районів неодноразово змінювалися і на 1926 рік, по новому адміністративному діленню, Татар-Осман-кой віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Татар-Османської сільради[13].
У 1930 році Татар-Осман-Кой приписали до Фотисальському району, перейменованому в 1933 році в Куйбишевський[5].
18 травня 1944 року, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року[14]
майже усі жителі Татар-Османкою були виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України.[15] Указом Президії Верховної Ради РРФСР 21 серпня 1945 року[16] село Татар-Осман було перейменоване в Зелене (Татар-Османська сільрада — в Зеленівська), а в 1962 році село, разом з Куйбишевським районом, приєднали до Бахчисарайського[17].
- 1805 рік — 101 чол. (всі кримські татари)
- 1864 рік — 118 чол[18].
- 1926 рік — 430 чол. (всі кримські татари)
- 1939 рік — 427 чол.
- 1989 рік — 280 чол.
- 2001 рік — 280 чол.
- ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
- ↑ Зустрічаються варіанти Татар-Османкой, Татар-Осман-Кой
- ↑ 2009/15/56.html Зеленівська сільрада[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ 1780-1800/Kamer_opis_1784/text5.phtml?id=5954 Камеральний Опис Криму л. А
- ↑ а б nk/html/part 01.htm Адміністративно-територіальне ділення Криму[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ 1/Крим_1817_р._Юго_Запад_7.jpg «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Ялта З 1771 року[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ 8/Крим_1842_г_Південь.JPG «Топографічна карта півострова Крим, л.VII,.Зйомки полковника Бетева і подолк. Оберга. 1842 р.»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ 0/0b/Крим_1865_г_південний Захід.jpg Карта Таврійської губ. по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ 6/62/Крим_1892_Ауджикой_Фоти_Сала.gif Карта Криму 1892г. Ауджикой — Фоти-Сала. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ «Повний Географічний опис нашої Вітчизни. Том XIV». СПб.1910 р. Стр.707
- ↑ terr preobrazovania v krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783–1998 рр., стор. 308[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ 3.html Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 г
- ↑ 1944.html Про переселення колгоспників в райони Криму[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ 1945_2.html Указ Президії Верховної Ради РРФСР[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ 1962_1.html Указ Президії Верховної Ради УКРАЇНСЬКОЇ РСР 30 грудня 1962 р.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Таврія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України [Архівовано 17 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Зелене на картах
- Карта. Південно-західний Крим [Архівовано 17 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Зеленовська сільрада[недоступне посилання з червня 2019]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви
- Історія сіл і міст України
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
