Замичковський Іван Едуардович
Народився	27 грудня 1868 (8 січня 1869) Київ, Російська імперія
Помер	15 липня 1931(1931-07-15)[1] (62 роки) Київ, Українська СРР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Роки діяльності	з 1887
IMDb	nm0952798
Нагороди та премії

Іва́н Едуа́рдович Замичко́вський (8 січня 1869, Київ — 15 липня 1931, Київ) — український і радянський актор театру і кіно 1920-30-тих років.

Сценічну діяльність почав 1887 у театрі російської оперети І. Я. Сетова (Київ). До 1917 виступав у різних українських театральних трупах, в 1919—25 у театрі ім. Т. Шевченка (нині у Дніпропетровську), в 1925—31 у театрі ім. Жовтневої революції (Одеса).

Найкращі ролі: Мартин Боруля («Мартин Боруля» Карпенка-Карого), Микита («Дай серцю волю, заведёт в неволю» Кропивницького), Городничий («Ревізор» Гоголя), Ромашка («Диктатура» Микитенко) та інших. Замичковский розвивав реалістичні традиції демократичного національного театру, вніс значний внесок в українське кіномистецтво (знімався з 1926, зокрема у кінорежисера Юрія Стабового).

• 1926 — Беня Крик (Беня Крик /«Кар'єра Бені Крика»)
• 1926 — товстун, що купив «ягідку'» замість ляльки (Ягідка кохання)
• 1926 — Щепкін («Тарас Шевченко»)
• 1926 — Ельснер, робітник (Гамбург)
• 1926 — кошовий Кобза (Тарас Трясило)
• 1927 — Антон («Два дні»)
• 1927 — Ван-Гехт («Борислав сміється»)
• 1927 — «Сорочинський ярмарок»)
• 1928 — Петрович, доглядач маяка («Буря»)
• 1929 — епізод («Велике горе маленької жінки») та ін.

• Замичковський Іван Едуардович у Великій радянській енциклопедії (рос.)

Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.