Желько Любенович
Особисті дані
Народження	9 липня 1981(1981-07-09) (43 роки)
	Белград, Югославія
Зріст	174 см
Вага	72 кг
Громадянство	Сербія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1999–2001 «ОФК Белград»  ? (?) 2001–2002 «Младост» (Лукичево)  ? (?) 2002–2004 «Младеновац»  ? (?) 2004 «Пролетер» (Зренянин)  ? (?) 2005–2006 «Хайдук» (Кула) 13 (0) 2005 «Кривбас» 8 (0) 2006–2011 «Таврія» (Сімферополь) 169 (22) 2012 «Олександрія» 9 (0) 2012–2018 «Зоря» (Луганськ) 137 (23)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2018–2019 «Зоря» (Луганськ) (скаут) 2020 «Зоря U-19» (Луганськ) (асист.) 2022 «Железничар» (Панчево) (асист.) 2023 «Раднички» (Белград) (асист.) 2023– «Минай»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Желько Любенович у Вікісховищі

Желько Любенович (серб. Жељко Љубеновић, нар. 9 липня 1981, Белград) — сербський футбольний тренер. У минулому — футболіст, півзахисник луганської «Зорі». Відомий своїми виступами за українські футбольні клуби «Кривбас», «Таврія», «Олександрія» та «Зоря».

Виступав за молодіжні команди "Партизан та ОФК^[1]. Професійну кар'єру розпочав в ОФК^[1]. Після цього грав за «Младост» (Лукичево) та «Младеновац»^[1]. Він був одним з найкращих гравців в Першої ліги Сербії і мав пропозиції з клубів «Вождовац», «Смедерево», «Чукарички» і також з клубів Південної Кореї і Гонконгу^[1]. Але перейшов в «Пролетер» з Зренянина і став основним гравцем команди за тренера Жарко Солдо^[1]. В 2005 році виступав за «Хайдук» з Кули.

Взимку 2006 року перейшов в криворізький «Кривбас», підписавши трирічний контракт^[1]. У чемпіонаті України дебютував 12 березня 2006 року в матчі проти київського «Арсеналу» (1:2)^[2]. За підсумками сезону 2005/06 «Кривбас» посів 14 місце з 16 клубів Вищої ліги і по ходу сезону мав фінансові проблеми^[1].

У липні 2006 року підписав контракт з сімферопольською «Таврією»^[3]. В команді у Вищій лізі дебютував 5 листопада 2006 року у виїзному матчі проти луганської «Зорі» (1:0)^[4], Любенович вийшов на 61 хвилині замість В'ячеслава Вишневського. У сезоні 2006/07 «Таврія» дійшла до півфіналу Кубка України, де програла донецькому «Шахтарю». Після відходу бразильця Едмара з «Таврії», Желько став одним з найкращих півзахисників і взяв на себе лідерські функції в команді, а також часто виконував штрафні удари^[5][6].

У червні 2008 року, слідом за Марко Девичем, виявив бажання грати за національну збірну України^[5], втім, на відміну від Марко, так і не був натуралізований.

Влітку 2008 року разом з «Таврією» взяв участь у Кубку Інтертото. Перший гостьовий матч проти молдовського «Тирасполя» закінчився нічиєю (0:0)^[7]. У другому матчі на стадіоні «Локомотив» «Таврія» здобула перемогу (3:1)^[8], Любенович забив перший гол на 10 хвилині у ворота Сергія Журика. У наступному раунді «Таврія» за підсумками двох матчів поступилася французькому «Ренну». Причому в двобої кримчани поступилися лише в серії пенальті — 9:10^[9]. У травні 2009 року продовжив контракт з «Таврією» на 2 роки^[10]. Любенович став найкращим гравцем «Таврії» першої половини сезону 2009/10 за підсумками голосування офіційного сайту клубу^[11].

У зимове міжсезоння 2011/12, через конфлікт з тренером Желько був змушений піти з «Таврії» в «Олександрію», з якою підписав контракт на три місяці з можливістю продовження на два роки. Однак після вильоту «Олександрії» з Прем'єр-ліги Любенович став вільним агентом^[12]. А незабаром підписав контракт з луганською «Зорею» на 2 роки^[13]. За новий клуб дебютував у матчі 1 туру чемпіонату України 2012/13 проти запорізького «Металурга». Матч закінчився з рахунком 2:0 на користь луганців^[14]. Загалом Желько провів у клубі 6 сезонів, зігравши за клуб 164 гри, з них 137 — в чемпіонаті, 12 — в Кубку і 15 ігор в Лізі Європи. У травні 2018 року Желько Любенович завершив футбольну кар'єру^[15].

Загалом за час виступів в Україні Любенович провів 303 матч в чемпіонаті України, 1 гру в Суперкубку країни, 32 матчі були зіграні футболістом в Кубку України, 4 матчі в Кубку Інтертото і 17 ігор в Лізі Європи.

По завершенні ігрової кар'єри Любенович залишився у «Зорі» і став працювати в селекційному відділі, де займався відстеженням футбольного ринку балканських країн^[16], а у першій половині 2020 року був асистентом тренера у складі юнацької команди U-19^[17], яку покинув влітку того ж року^[18]. Надалі працював на батьківщині асистентом у клубах «Железничар» (Панчево) та «Раднички» (Белград).

18 листопада 2023 року Любенович повернувся в українську Прем'єр-лігу, очоливши закарпатський «Минай», що посідав останнє місце у чемпіонаті без жодної перемоги у активі^[19].

• Володар Кубку України (1): 2009/10
• Фіналіст Кубка України (1): 2015/16
• Бронзовий призер чемпіонату України (1): 2016/17
• Члени Клубу Олександра Чижевського: 303 матчі в Прем'єр-лізі.
• Кандидат у члени бомбардирского Клубу Максима Шацьких: 48 голів.

Одружений, дружину звуть Бояна, вони разом виховують дочку і жили в Сімферополі^[6]. У 2012 році, після переходу в «Зорю», переїхав з родиною в Луганськ^[20].

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Желько Любенович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Желько Любенович на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)