Етнографізм у літературі — точне відтворення традиційних форм побуту, звичаїв, обрядів і т. ін. без заглиблення в соціальні процеси^[1]. Один з напрямків української літератури XIX ст.

Письменники цього напрямку (Квітка-Основ'яненко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький, Б. Грінченко та інші) заповнювали свої твори етнографічним матеріалом — описом побуту українського селянства, його звичаїв, обрядів тощо. У письменстві стверджується тоді примат народньої усної творчості, яку визнається за джерело й зразок для письменства. Тодішній теоретик етнографізму Пантелеймон Куліш писав: «Одна народна поезія стоїть за віковічний взір», «Українська писана словесність має свій корінь у тому, що народ український говорить і співає». В. Петров з цього приводу завважував: «Відповідна до цих засад етнографічна концепція літератури прагне стерти різницю між індивідуальною творчістю письменника й етнографічними записами з уст народу, намагається етнографізувати літературу, літературні твори уподібнити етнографічним».

Зразком народного етнографічного письменства вважається письменник, який «говорить не від себе», «не свої мислі об'являє», який «одступився геть назад свого писання, а в писанні його сам народ лицем до лиця промовляє до нас словом своїм».

• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький

• Етнографізм [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 422. — 1000 екз.
• Етнографізм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 354.
• Етнографізм // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 190. — 634 с.