Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра | |||||
---|---|---|---|---|---|
араб. العيون - الساقية الحمراء | |||||
| |||||
Адм. центр | Ель-Аюн | ||||
Країна | Марокко і САДР | ||||
Регіон | Марокко | ||||
| |||||
Населення | |||||
- повне | 367 758 осіб (2014) | ||||
Площа | |||||
- повна | 140 018 км² | ||||
Висота | |||||
- мінімальна | −55 м (Sebkha Tahd) | ||||
Часовий пояс | UTC+1 | ||||
Дата заснування | 2015 | ||||
Вебсайт | laayouneinvest.ma/source/crilaayoune.asp?codelangue=23&po=2 | ||||
Код ISO 3166-2 | MA-11 | ||||
| |||||
|
Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра (араб. العيون - الساقية الحمراء; бербер. ⵍⵄⵢⵓⵏ ⵜⴰⵔⴳⴰ ⵜⴰⵣⴳⴳⵯⴰⵖⵜ) — один із дванадцяти регіонів Марокко. Більша частина регіону лежить на спірній території Західної Сахари. Його західна частина контролюється Марокко, а східна — Сахарською Арабською Демократичною Республікою. Населення за переписом 2014 року становить 367 758 осіб. Адміністративний центр — місто Ель-Аюн[1].
Назва регіону складається з двох частин. Перша походить від назви найбільшого міста регіону, Ель-Аюна. Друга частина є назвою історичного регіону, Сакія-ель-Хамра, що зі свого боку походить від назви однойменної річки.
Регіон Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра був утворений у вересні 2015 року шляхом приєднання провінції Ес-Семара, що входила до колишнього регіону Гельмім — Ес-Семара, до колишнього регіону Ель-Аюн — Буддур — Сакія-ель-Хамра[1].
Є одним з трьох регіонів Марокко, що повністю чи частково лежать на спірній території Західної Сахари (двома іншими є Гельмім — Уед-Нун та Дахла — Уед-ед-Дагаб).
Регіон складається з чотирьох провінцій[1].
Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра межує з двома іншими регіонами Марокко: Гельмім — Уед-Нун на півночі та Дахла — Уед-ед-Дагаб на півдні. На сході регіон межує з мавританським регіоном Тірис-Земмур, а на заході омивається Атлантичним океаном. Біля берегів Західної Сахари розташовані Канарські острови, що належать Іспанії.
Майже всі міста в регіоні, зокрема Тарфая, Ель-Марса та Буждур, розташовані на узбережжі Атлантичного океану. Втім адміністративний центр, Ель-Аюн, немає виходу до моря.
Марокканська стіна проходить крізь увесь регіон, а частка території на схід від неї де-факто контролюється Полісаріо.
- ↑ а б в Décret fixant le nom des régions (PDF). Portail National des Collectivités Territoriales (фр.). 20 лютого 2015. Архів оригіналу (pdf) за 18 May 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.