У Вікісловнику є сторінка експансія.

Експа́нсія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі. Розрізняють територіальну, економічну і політичну експансію. Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

Розрізняють такі види експансії:

• Політична;
• Воєнна;
• Економічна;
• Інформаційна;
• Культурна;
• Мовна;
• Міграційна.

Українські землі віддавна були ареною боротьби між різними суб'єктами: центрами експансіонізму і тими, що їм протидіяли. Експансія на теренах України відображена у працях М. Грушевського, С. Рудницького, Ю. Липи та багатьох інших істориків, географів, літописців, хроністів тощо. Україна була і є об'єктом спрямування експансії, і суб'єктом експансії.

Землі, які тепер є українськими, а згодом і сама Україна в різні історичні часи зазнавали експансії. Серед народів і країн, що здійснювали експансіоністську політику, були такі: греки, гуни, готи, монголо-татари, Хозарський каганат, Росія (Московія, Російська імперія, СРСР, Російська Федерація), Угорщина, Польща, Литва, Османська імперія, Румунія, Німеччина.

Давні народи й державні утворення, що існували на українських землях (зокрема кімерійці й скіфи, Київська Русь) здійснювали збройну експансію на близькі й далекі території.

Україна в минулому не один раз ставала центром міграційної експансії. З території північно-західної половини України відбулося розселення слов'ян на інші території Євразії, де сформувалися і запанували слов'янські мови і слов'яномовні народи. З української етнічної території розселилися етнічні українці на терени Азії, Америки, Австралії, певних регіонів Європи.

• Експансіонізм
• Експансія в космос
• Етнічна територія
• Колоніальна експансія

• Експансія // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

• М. С. Каменецький. Експансія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• М. Каменецький. Експансія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 237. — ISBN 978-966-611-818-2.
• М. Г. Капітоненко. «Природніх кордонів» концепція // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Науковий інструментарій українознавця. Довідник. — К.: ННДІУВІ, 2012. — 375 с.