Едвард Вітмор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Едвард Вітмор | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Edward Whittemore | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Edward Whittemore | |||
| Народився | 26 травня 1933 Манчестер, штат Нью-Гемпшир, США | |||
| Помер | 3 серпня 1995 (62 роки) Нью-Йорк | |||
| Громадянство |  США | |||
| Діяльність | розвідник,письменник | |||
| Alma mater | Єльський університет і Deering High Schoold | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | з 1974 | |||
| Напрямок | магічний реалізм | |||
| Жанр | магічний реалізм | |||
|
| ||||
Едвард Вітмор (англ. Edward Whittemore, 26 травня 1933, Манчестер, штат Нью-Гемпшир, США — 3 серпня 1995, Нью-Йорк) — американський письменник, автор п'яти романів, написаних між 1974 і 1987 роками, у стилі магічного реалізму.
Вітмор народився 26 травня 1933 року в Манчестері, штат Нью-Гемпшир. У сім'ї він був молодшим серед п'яти дітей. Закінчивши в червні 1951 року Deering High School в Портленді, штат Мен, він поступив до Єльського університету, де вивчав історію. Під час навчання працював у місцевій газеті. В університеті входив у братство «Zeta Psi». На останньому курсі був обраний в одне з найвпливовіших товариств студентів-старшокурсників — «Свиток і ключ» («Scroll and Key»). [1] У 1955 році очолював редакційну раду «Yale News».
Після навчання Вітмор служив морським піхотинцем, дослужився до офіцера, і в 1958 році, в Японії був завербований ЦРУ. Закінчив прискорений курс японської мови та майже 10 років працював під прикриттям як репортер «The Japan Times». Він відвідав багато країн Європи, Крит, Єрусалим, Дальній і Середній Схід. Залишивши службу, повернувся в США. Деякий час працював в адміністрації мера Нью-Йорка Джона Ліндсея. Був двічі одружений, у шлюбі з першою дружиною у нього народилися дві дочки. П'ятнадцять років письменник прожив в Єрусалимі — там він створив свої найвідоміші твори — чотири романи «Єрусалимського квартету». Після 1981 року письменник часто приїздив до Нью-Йорка, де жив у районі Лексінгтон-авеню, а потім на Третій авеню, продовжуючи багато працювати.
Після того, як Вітмор закінчив останній роман тетралогії «Єрихонська мозаїка», він повернувся до США. Проживши півроку в Нью-Йорку, письменник переїхав у фамільний особняк в Дорсеті, штат Вермонт. Його друг Томас С. Уоллес зазначає, що Едвард Вітмор «у своїх романах показує досконале знання ремесла розвідника, любов до Близького Сходу, відданість Священному місту і пристрасне бажання миру і порозуміння між арабами, євреями (так і християнами)». [1]
Едвард Вітмор закінчив своє життя у злиднях, працюючи копіювальником в адвокатській конторі. Письменник помер 3 серпня 1995 року від раку простати, залишивши незавершеними свій останній роман «Sister Sally and Billy the Kid».
У 1974 році вийшов перший роман Вітмора «Шанхайський цирк Квіна», який критики тут же стали порівнювати з книгами Томаса Пинчона. Рецензії на роман були доброзичливі. Джером Чарін в «The New York Review of Books» зазначав, що роман — «по справжньому божевільна книга, повна загадок, істин, неправд, розумово відсталих геніїв, некрофілів, магів, карликів, циркачів, секретних агентів... чудове переосмислення історії нашого століття» [2].«Nation» зазначав, що «Вітмор — оманливе ясний стиліст. Якби його синтаксис був таким же примхливим , як у Пинчона, або так само відверто грандіозним, як у Набокова або Фуентеса, його пройшли майже непоміченими романи могли б привернути увагу, якого вони безумовно заслуговують» [1] Хоча загальні продажі були невеликими, але один літературний критик назвав «Єрусалимський квартет» «найкращою метафорою розвідки в американській прозі за останні роки». На думку журналу «Publishers Weekly (англ.)рос.», Вітмор — це «кращий невідомий романіст Америки», а роман «Нільські тіні» — «одним з самих амбітних шпигунських романів за всю історію літератури» [1]
- http://www.jerusalemdreaming.info/index.html [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- https://www.livelib.ru/author/28452 [Архівовано 29 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- https://fantlab.ru/autor1074 [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2.
- ↑ Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNB: WhittemoreEdward · BNC: a10483512 · BNF: 14623988m · CANTIC: 981058523440306706 · Freebase: /m/02k8z9 · GND: 131503626 · ISNI: 0000000110235178 · J9U: 987007269805705171 · LCCN: n50016192 · LNB: 000161288 · MAK: 9810608774405606 · NTA: 072383887 · NUKAT: n97025157 · PTBNP: 1469913 · SUDOC: 086948644 · VIAF: 29786427 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
