Дука Ірина Михайлівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ірина Михайлівна Дука | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народилася | 18 листопада 1945 (78 років) Горький | |||||
| Діяльність | актриса, режисер, педагог | |||||
| Чоловік | Бессараб Валерій Олександрович | |||||
| Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
|
| ||||||
Ірина Михайлівна Ду́ка (нар. 18 листопада 1945, Горький) — українська актриса, режисер, педагог. Народна артистка України.
Народилася 18 листопада 1945 року в місті Горькому (тепер Нижній Новгород, Росія). 1968 року закінчила Київський інститут театрального мистецтва (викладач Л. Олійник). З 23 вересня 1968 року працює у Київському національному театрі російської драми імені Лесі Українки ( нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).[1] У 1984—1997 роках доцент Київського інституту театрального мистецтва[2].
- Долорес («Камінний господар» Лесі Українки);
- Світлана («Справедливість — моє ремесло» Л. Жуховицького);
- Інна («Діти Ванюшина» С. Найдьонова);
- Пушкіна («Останні дні» М. Булгакова);
- Котова («Вечірнє світло» О. Арбузова);
- Джаніна («Віяло» К. Ґольдоні);
- Людмила («Пізня любов» О. Островського);
- Іветта («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта);
- Валентина («Зірки на вранішньому небі» О. Галіна);
- Ада («Генерали у спідницях» Ж. Ануя);
- Леді Сніруел («Школа скандалу» Р.-Б. Шерідана);
- Емма («Розлучення по-російськи» Н. Птушкіної);
- Б'янка («Отелло» В. Шекспіра);
- пані Спасич («Обеж», Б. Нушича);
- Дар'я («Покликання», В. Врублевської);
- Мімі («Трішки ніжності» А. Ніколаї).
- «Скарби палаючих скель» (1969);
- «Серце Бонівура» — подруга Тані (1969);
- «Школа скандалу» (1999; Україна, фільм-спектакль);
- «Бабин Яр» (2002, Україна);
- «Надія як свідчення життя» — Анна Матвіївна, мати Андрія (2007, Україна).
- «Рядові» О. Дударева (1985);
- «Зірки на вранішньому небі» О. Галіна (1988);
- «Без вини винні» О. Островського (1991);
- «Жиди міста Пітера, або Невеселі бесіди при свічках» за братами Стругацькими (1991);
- «Генерали у спідницях» Ж. Ануя (1993);
- «Розлучення по-російськи» (1999);
- «Різдвяні мрії» Н. Птушкіної (2001);
- «Трішки ніжності» А. Ніколаї (2005).
- Народна артистка України з 1992 року;
- Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006)[3].
- ↑ а б Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки.
- ↑ а б в Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Указ Президента України Про нагородження працівників Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки № 1009/2006 від 30 листопада 2006 року. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 837 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Ирина Дука: «В театре люди иногда бывают священными, а иногда — чудовищами» (Интервью И. Вратаревой) // День. 2006, 2 фев.
- Ірина Дука на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
