Дрогобицька гімназія імені Франца Йосифа I
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Дрогобицька гімназія імені Франца Йосифа I Назва на честь: Франц Йосиф I і Владислав II Ягайло[1] | |
|---|---|
 | |
| Тип | гімназія |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Дрогобич |
| 49°21′16″ пн. ш. 23°30′04″ сх. д. / 49.3546861° пн. ш. 23.5012917° сх. д.Координати: 49°21′16″ пн. ш. 23°30′04″ сх. д. / 49.3546861° пн. ш. 23.5012917° сх. д. | |
| Засновано | 1858 |
| Адреса | Дрогобич |
 | |
 Дрогобицька гімназія імені Франца Йосифа I у Вікісховищі | |
Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I — середній навчальний заклад, що діяв у Дрогобичі з 1858 року. Навчальною мовою у гімназії була німецька, згодом польська, українська та гебрейська. У 1919—1939 роках носила назву «Державна чоловіча гімназія імені короля Владислава Ягайла»[2]. Відома тим, що тут навчався Іван Франко (1867—1875 роки), Лесь Мартович, Василь Стефаник , викладали Іван Верхрацький, Францішек Майхрович та ін.
19 березня 1853 міська рада Дрогобича, згідно зі своєю ухвалою, надіслала до віденської канцелярії цісаря прохання про утворення гуманітарної гімназії нижчого рівня, яка б утримувалася коштом гміни. Гмінна рада змушена була погодитися на ліквідацію військової школи для хлопців, яка була збудована силами бургомістра Іґнація-Домініка Нєвядомського у 1846 і яка проіснувала до 1854 р. під офіційною назвою «Militдr-Knaben-Erziehungs-Haus». Саме цей будинок, котрий міщани часто називали «sztyftem» (нині корпус філологічного факультету ДДПУ ім. І. Франка, вул. Т. Шевченка, 24), став першим будинком Дрогобицької державної гімназії імені Франца Йосифа І.[3]
Впродовж травня 1856 — жовтня 1857 ґмінна рада і староство виконували усі вимоги намісництва та міністерства, для того аби якнайшвидше отримати необхідний дозвіл. Врешті 16 квітня 1858 уряд ствердив ерекційну грамоту № 3631 про фундацію в Дрогобичі комунальної гімназії нижчого типу з правом широкого набору аудиторії, починаючи від 1 вересня 1858.[3]
З 1912 у стінах гімназії діє «Тайни Пласт».[4]
У 1867 році після закінчення нормальної школи отців Василіян[5] у Дрогобичі до цієї гімназії вступив Іван Франко. Він писав про своїх учителів із гімназії у творах «Спомини — із моїх гімназійних часів», оповіданні «Гірчичне зерно» та інших.
Згадує І. Франко о. О. Торонського, К. Охримовича, Е. Турчинського, Ю. Турчинського, Е. Міхонського та І. Верхратського.
Іван Верхратський пригорнув Івана Франка до себе, давав книги М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка, твори інших українських письменників, організував у гімназії літературний гурток, до якого входили 12 учнів, у тому числі І. Франко. Про початок своєї літературної діяльності І. Франко розповів у листі до М. Драгоманова від 26 квітня 1890:[6]
Почав я писати віршем і прозою дуже вчасно, ще в нижчій гімназії. Вплив на вироблення у мене літературного смаку мали два вчителі: Іван Верхратський і Юлій Турчинський, оба писателі і поети…
Закінчив гімназію Іван Франко у 1875.
Пізніше, ймовірно у 1920-ті, після окупації Східної Галичини була перейменована на Державну гімназію імені короля Владислава Ягайла (пол. Państwowy Gimnazjum im. Króla Władysława Jagiełły).
- Директори
- Тадеуш Каньовський (1931—1939)
- Ян Матлаховський (1917—1931)
- Юзеф Старомєйський (1902—1917)
- Францішек Майхрович (1897—1902)
- Юзеф Сенкєвич (1894—1897)
- Александер Борковський (1889—1894)
- Войцех Бєсядзький (1879—1889)
- Ян Керек'ярто (1874—1879)
- о. Тома Баревич (1872—1874)
- Матеуш Куровський (1867—1872)
- Ян Кристиняцький (1863—1867)
- Матеуш Куровський (1861—1863)
- Броніслав Трашковський (1858—1861)[7]
- Професори (вчителі)
- Володимир Бірчак[8]
- Іван Боберський
- Іван Верхратський
- Макарій Каровець
- Гелена Міхнік
- Олексій Торонський
- Випускники, учні
- Лесь Мартович (закінчив у 1892)
- Іван Макух
- Казимир Пельчар
- Василь Стефаник (закінчив у 1892)
- Іван Франко
- Анджей Хцюк
- Василь Шевчук
- Бруно Шульц (1902—1910)
- ↑ польська Вікіпедія — 2001.
- ↑ Гал±в М., Чава І. Середні навчальні заклади у Дрогобичі (1919 – 1939 рр.) [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Тетяна Лазорак. Тенденції розвитку Дрогобицької державної гімназії імені Франца Йосифа І // Ї. — № 71 / 2013. Архівовано з джерела 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
- ↑ Тайний Пласт у польській гімназії в Дрогобичі. Drohobyczer Zeitung (українською) . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 2013.
- ↑ так, зокрема, вказав сам Франко у своїй автобіографії → Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — С. 54. — ISBN 978-966-457-087-6.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 14 грудня 2015.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Historia gimnazjum drohobyckiego [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]. — Drohobycz 1908. — S. 204—205.
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcji Państwowego Gimnazjum im. Króla Władysława. [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] — S. 10. (пол.)
- Лазорак Б., Лазорак Т. Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I… [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] — С. 29—62.
- Лазорак Б., Лазорак Т. Передісторія головного корпусу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка або як бургомістр Дрогобича Ксенофонт Охримович фундував новий дім державної гімназії (1894—1896 роки) [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.].
- Kultys Z. Historya gimnazyum Drohobyckiego / Z. Kultys // Sprawozdanie dyrekcyi c. k. wyzszego gimnazyum w Drohobyczu za rok szkolny 1908. — Drohobycz, 1908. — S. 3—224. (пол.)
- Sprawozdania szkolne gimnazjum w Drohobyczu [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
