Територія Хорватії була населена з доісторичних часів. Знаряддя з нижнього шару Шандаля I стоянки Шандаля (серб. Шандаља) датуються віком бл. 800 тис. років. Шандаля II має радіовуглецеве датування бл. 12320 років.

У середньому палеоліті (45-38 тис. років тому) тут мешкали неандертальці (у печері Віндія, в околицях Крапини)^[1]. Неандертальці з Крапини були канібалами^[2] та хворіли на рак^[3].

Перші ознаки появи культури людини сучасного вигляду на стоянці Шандаля-2 з'явилися через 5-6 тисячоліть після кампанського вулканічного супервиверження, що сталося 39 тис. років тому і тривало сотні років в районі Флегрейських полів на Апеннінах^[4].

Палеолітична Венера з печери Влакно на острові Дугі-Оток датується віком 15 тис. років^[5].

На узбережжі і островах Адріатики широкого поширення набули неолітичні пам'ятники імпресо (7700 років тому). У поселеннях данильської культури Покровнику і Данило Бітині на середземноморському узбережжі Далмації знайдено керамічні вироби-ритони, які 7200 років використовувалися для зберігання ферментованих молочних продуктів, мабуть, м'якого сиру^[6]. За результатами генетичних досліджень тодішні жителі Далмації страждали на непереносимості лактози^[7]. Данільську культуру змінила хварська культура. Культури раннього неоліту виявлено на Хварй й інших хорватських островах, а також на континенті. Так, у 2023 році, дослідники знайшли залишки неолітичного поселення і дороги на дні Адріатичного моря біля узбережжя хорватського острова Корчула. Радіовуглецевий аналіз знайдених предметів на місці розкопок показав, що це неолітичне поселення існувало приблизно 7000 років тому^[8][9].

У представників культури кардіальної кераміки з печери Земуніка (Zemunica Cave) визначено Y-хромосомні гаплогрупи C1a2, E1b1b1a1b1 і мітохондріальні гаплогрупи H1, K1b1a, N1a1^[10].

Енеоліт представлений вучедольською культурою, у представників якої визначено мітохондріальні гаплогрупи T2c2, T2e, U4a і Y-хромосомні гаплогрупи R1b1a1a2a2, G2a2a1a2a^[10].

Першими мешканцями цих земель в історичний період були племена іллірійців (далмати), що ототожнюються з племенами гальштатської культури (XII—V ст. до н. е.)^[11].

Приблизно в IV — III століттях до нашої ери континентальні землі сучасної Хорватії були колонізовані кельтськими племенами; а узбережжя Далмації і острова — греками. Вважається, що перша грецька колонія на далматинських островах була заснована на Висі (Іссе) в IV столітті до н. е.

У II столітті до н. е. територія Хорватії була завойована Римом, спочатку Істрія (177 р. до н. е.), а потім і інші землі.

У 35 році до н. е. римляни захопили місто Сисція.

На землях Хорватії були утворені дві римські провінції — Паннонія (континентальна частина сучасної Хорватії і частина сучасної Угорщини) і Далмація.

Столицею Далмації стало місто Солін, де імператор Діоклетіан побудував до 305 року свою резиденцію, площею 39 тис. м², з мавзолеєм і храмом Юпітера. Однак після його смерті палац перетворюється на пустку.

Після падіння Західної Римської імперії регіон переживав тяжкі часи.

У 535 році готи розоряють Салону^[12]. Після довгої війни візантійці на правах спадкоємців Римської імперії до 554 встановлюють повний контроль над Далмацією^[13]

Однак незабаром з'являється нова загроза — авари, які створюють могутню державу, що розкинулася від Альп до Азовського моря. У 596 році вони захоплюють Далмацію^[14] та починають заселяти її підвладними слов'янами з території Галичини, в числі яких виявляються білі хорвати. Очевидно, що візантійці відчайдушно боролися за Далмацію, так що аварам довелося повторно підкорювати цей регіон в 630 році^[15].