Григорій Дорошенко
Народився	невідомо Чигирин
Помер	1684(1684) Сосниця
Поховання	Єлецький монастир
Національність	українець
Діяльність	політик, військовий очільник
Посада	Гетьман Війська Запорозького
Військове звання	наказний гетьман
Термін	1668
Конфесія	православ'я
Рід	Дорошенки
Батько	Дорофій Дорошенко

Григорій Дорошенко (?, Чигирин — 1684) — український військовий та політичний діяч часів Руїни, наказний гетьман 1668 року.

Проходив з відомої козацької родини. Народився у Чигирині (нині Черкаська область, Україна). Син Дорофія Дорошенка, наказного гетьмана 1633 року.

Брав участь у політичних та військових подіях 1650-х років. У вересні 1660 року в складі українського посольства виїхав до Москви, де внаслідок переходу гетьмана Юрія Хмельницького на бік Речі Посполитої Григорія Дорошенка було заарештовано.

З ув'язнення вернувся в Україну восени 1667 року. Став вірним соратником і порадником Петра Дорошенка. На початку 1668 року вів перемовини з московським урядом, у травні — липні як наказний гетьман Правобережної України воював з підрозділами Речі Посполитої на Поділлі, восени — з московськими на Лівобережній Україні (очолював козацьке військо у переможних битвах під Гайвороном і Конотопом). Того ж року призначається брацлавським полковником. На цій посаді зіграв важливу роль у розгромі претендентів на булаву Петра Суховієнка та Михайла Ханенка у 1669 році, зокрема, в здобутті перемоги 29 жовтня під містечком Стеблів.

Протягом серпня — жовтня 1671 року Григорій Дорошенко очолював опір козацьких сотень й населення Брацлавщини наступові війська Речі Посполитої. 8 липня 1672 року заманив полки Речі Посполитої на Батозьке поле, де гетьман Петро Дорошенко завдав їм нищівної поразки. Разом із гетьманом брав участь у поході до міста Кам'янця (нині Кам'янець-Подільський) та Львова. В бою 2 березня 1674 року під містечком Лисянка з військовими підрозділами гетьмана Івана Самойловича та москалів зазнав поразки й потрапив у полон. Його заслали у Сибір, а у березні 1677 року за клопотанням Петра Дорошенка звільнили.

Після цього Григорій Дорошенко оселився у містечку Сосниця. Внаслідок конфлікту з гетьманом Іваном Самойловичем 1684 року Дорошенка було заарештовано. За невідомих обставин цього року він помер. Похований у Чернігівському Єлецькому Свято-Успенському монастирі.

2013 року при підтримці Музею гетьманства був створений «Гетьманський фонд Петра Дорошенка». Фонд здійснює дослідження діяльності гетьманів України Михайла та Петра Дорошенків, поширення інформації про них, дослідження родоводу Дорошенків.

• Андрєєв В., Руденко А. Рід Дорошенків у громадсько-політичному та культурному житті України (XVII—XX ст.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 1 (січень—лютий. — С. 39—56. — ISSN 0130-5247.
• Степанков В. С. Дорошенко Григорій Дорофійович [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 455. — ISBN 966-00-0405-2.

• Офіційний сайт Музею Гетьманства

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Гетьмани Війська Запорозького
Велике князівство Литовське	Предслав Лянцкоронський (1516–1531) Остафій Іванович Дашкевич (1500-ті — 1534, з перервами) Остафій Ружинський (1514—1534) Дмитро Вишневецький (1552—1564) Венжик Хмельницький (1534—1569)
Річ Посполита	Михайло Вишневецький Ян Бадовський Іван Свирговський (1574) Богдан Ружинський Яків Шах (1576—1578) Лук'ян Чорнинський (1578, 1586) Самійло Зборовський (1581—1584) Дем'ян Скалозуб (1583—1593 з перервами) Богдан Микошинський (1584) Захар Кулага (1585, 1589) Михайло Ружинський (1585, 1587) Богдан Микошинський (1586) Ян Оришевський (1591, 1596) Криштоф Косинський Богдан Микошинський (1594) Григорій Лобода Матвій Шаула Гнат Василевич (1596—1597) Тихін Байбуза (1597—1598) Федір Полоус (1598) Семен Скалозуб Самійло Кішка Іван Куцкович (1602—1603) Петро Сагайдачний Яків Бородавка-Нерода Оліфер Голуб (1622—1623) Михайло Дорошенко (1623—1625; 1625—1628) Марко Жмайло (1625) Іван Сулима (1628—1629, 1633—1635) Грицько Чорний (1628—1630, з перервами) Лев Іванович (1629) Тарас Федорович (1630) Тиміш Орендаренко (1630—1631, 1632—1633) Іван Петражицький-Кулага (1631—1632) Андрій Діденко (1632—1633) Дорофій Дорошенко (1633) Василь Томиленко Павло Бут (1637—1638) Яків Острянин (1638) Дмитро Гуня (1638) Карпо Півтора-Кожуха (1639—1642) Максим Гулак (1642—1646)
До розколу	Богдан Хмельницький (1648—1657) Юрій Хмельницький (1657) Іван Виговський (1657—1659) Юрій Хмельницький (1659—1660)
Правобережжя (Річ Посполита)	Юрій Хмельницький (1660—1663) Павло Тетеря (1663—1665) Степан Опара (1665, самопроголошений) Петро Дорошенко (1665—1669) Григорій Дорошенко (1668, наказний) Михайло Ханенко (1669—1674) Андрій Дорошенко (1672, 1674, наказний) Остап Гоголь (1675—1679) Стефан Куницький (1683—1684) Андрій Могила (1684—1689) Григорій Гришко (1689—1692, наказний) Самійло Самусь (Гетьман Правобережжя 1692—1702, наказний 1702—1704)
Правобережжя (Османська імперія)	Петро Суховій (1665—1668) Петро Дорошенко (1669—1676) Юрій Хмельницький (1678—1681) Георге Дука (1681—1683) Іван Драгинич (1681—1683, наказний) Думитрашку Кантакузіно (1684—1685) Теодор Сулименко (1684—1685) Яким Самченко (1685) Степан Лозинський (1685—1695) Іван Багатий (1696—1698) Петро Іваненко (Петрик) (1698—1709, з перервами) Самійло Самусь (Гетьман Правобережжя 1702—1704) Пилип Орлик (1710—1742) Яків Рудзевич (1765—1783)
Лівобережжя (Московія-Росія)	Яким Сомко (1660—1663, наказний) Іван Брюховецький (1663—1668) Данило Ярмоленко (1664, наказний) Петро Дорошенко (1668—1669) Дем'ян Многогрішний (1668—1672) Іван Самойлович (1672—1687) Іван Мазепа (1687—1709) Василь Дунін-Борковський (1702, наказний) Іван Скоропадський (1708—1722) Павло Полуботок (1722—1724) Данило Апостол (1727—1734) Кирило Розумовський (1750—1764)