Василь Миколайович Доманицький
Василь Доманицький
Народився	17 (29) березня 1877(1877-03-29) с. Колоди́сте (нині Тальнівського району Черкаської області)
Помер	28 серпня (10 вересня) 1910(1910-09-10) (33 роки) м. Аркашон (Французька республіка), похований у с. Колоди́стому
Країна	Російська імперія
Національність	українець
Діяльність	філолог
Alma mater	Київський університет св. Володимира
Галузь	історія, літературознавство, текстологія, фольклористика, бібліографія
Вчителі	Антонович Володимир Боніфатійович
Відомий завдяки:	«Критичний розслід над текстом "Кобзаря"» (1907)
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Доманицький Василь Миколайович у Вікісховищі

Васи́ль Микола́йович Домани́цький (нар. 17 (29) березня 1877(18770329) р., с. Колоди́сте (на Черкащині, тогочасна Київська губернія^[1]) — 28 серпня (10 вересня) 1910 р., Аркашон (Французька республіка), похований у с. Колоди́стому) — український літературознавець, письменник, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч, кооператор. Псевдоніми — Василь Вітер, Звенигородец, Колодянин, В. Колодянський, Василь Потребитель; криптоніми: В. Д., Д., В.Д-ий, В. Д-кий, В. Дом., В. Доман., В. Вітер, Василь Вітер, Звенигородець, Колодянин, В. Колодянський, Василь Потребитель, W. D.. Старший брат Віктора і Платона Доманицьких.

Постійний співробітник «Киевской Старины», «Літературно-наукового вісника», «Нової громади», «Записок НТШ», газет «Громадська думка», «Рада», фактичний редактор органу Української парламентської фракції у Другій Державній думі «Рідна справа — Думські вісті». Співзасновник видавництва «Вік», учень Володимира Антоновича.^[1]

Редактор першого повного «Кобзаря» Тараса Шевченка (1907, 2-ге вид. — 1908, 3-тє — 1910), автор багатьох праць з історії України, редактор «Історії України-Русі» Миколи Аркаса. Організатор кооперації на Київщині та автор низки брошур з питань кооперації. Помер в Аркашоні (Франція).

Народився 7 (19) березня 1877 р. у с. Колодисте на Черкащині в родині священика. Родина Доманицьких мала давнє шляхетське походження та належала до гербу Любич^[2][3].

Ходив до гімназії в Києві. У 1900 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету під проводом Володимира Антоновича. Деякий час учителював в одній із київських гімназій, був одним із організаторів видавництва «Вік». Працював у редакціях газет «Нова громада», «Громадська думка».

У 1905 за інціативи В. М. Доманицького та інших була утворена Всеукраїнська учительська спілка (ВУУС) — професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти. Був членом Київської «Просвіти» з 1906 року.^[4]

За активну діяльність був відісланий на північ: у 1907 р. переїхав до Петербурга, де видав «Кобзар», працював над першим виданням «Історії України» Аркаса, збирав матеріали до монографії Марії Маркович, довівши авторство письменниці під псевдонімом Марко Вовчок.^[1]

Домігся дозволу поїхати на лікування: у 1908 р. емігрував до Царства Польського. Продовжив журналістську діяльність у м. Закопане.

«Доманицький як чоловік визначався правим характером, тихою вдачею і хоть сам хорий, появою своєю будив охоту до життя й до праці. Як учений будив великі надії не тільки силою думки, але й основним науковим підготовленням. Як популярний письменник може рівнатися з найлучшими не тільки в нас, але й за границею, як видавець був прямо незрівняним.[1]

Богдан Лепкий.

Помер 28 серпня (10 вересня) 1910 р. у м. Аркашон (Французька республіка), лікуючи хворі легені. Похований у рідному селі.

Автор праць «Піонер української етнографії (Зоріан Доленга-Ходаковський)» (1904), «Критичний розслід над творами „Кобзаря“ Шевченка» (1906), «Друкарська справа у Малоросії на початку ХІХ ст.» (1900), «Життя Тараса Шевченка» (1918) та багатьох інших.

Окремі видання:

• Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Шевченка / Упоряд. та автор післямови В. Т. Поліщук. Репринт. відтворення вид. 1907 р. — Черкаси: Вертикаль, 2008. — 384 с.
• Доманицький В. Козаччина на переломі XVI—XVII в. (1591—1603). — Львів: Накладом Т-ва ім. Шевченка, 1905. — 171 с.
• Доманицький В. Лист до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин, 2002. — Т. ІІ. — С. 161—162.
• Доманицький В. Словарик пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — Київ, 1906.

• 19 березня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 140 років з дня народження Василя Доманицького (1877—1910), філолога, історика, фольклориста та бібліографа.^[5]
• 8 грудня 2022 року Київська міська рада перейменувала на честь Василя Доманицького вулицю генерала Потапова в Святошинському районі міста Києва.^[6]
• 22 грудня 2022 року Черкаська міська рада перейменувала провулок Енергетичний на провулок Василя Доманицького у м. Черкаси

• О. В. Корнієвська. Доманицький Василь Миколайович [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 441. — ISBN 966-00-0405-2.
• В. А. Качкан. Доманицький Василь Миколайович [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.279-280.
• Білик О. І. Доманицький Василь Миколайович [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.] | Українська бібліотечна енциклопедія, електронна версія (дата звернення: 04.09.2021).
• Чистому серцем. Пам'яті Василя Доманицького. Біографія, спомини, похорон. / Упорядкував Сергій Єфремов — К.: Вік, 1912.
• Павловський О. Хто такий був Василь Доманицький. — К., 1920.
• Дей Олексій Іванович. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI-ХХ ст.). — К.: Наукова думка,1969.
• Гуменюк, Михайло. Свіжий вітер // Вітчизна. — 1965. — № 2. — С. 177—179.
• Качкан, В. Доманицький Василь Миколайович [псевд. Вітер В., Вітер Василь] // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника. — Л., 1996. — Вип. 3. — С. 113—117
• Балабольченко, Анатолій. Побратими. Сергій Єфремов, Василь Доманицький — нариси життя та творчості. — К.: Щек і Хорив, 2003.
• Біляїв, Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003.
• Поліщук, Володимир. Василь Доманицький як шевченкознавець // Доманицький, Василь. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». Репринтне відтворення з видання: Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Київ, 1907 р. — Черкаси: Вертикаль, 2008. — С. 374—383.
• Поліщук, Володимир. 33 роки творчого, діяльного життя (до 100-річчя В. М. Доманицького) // Свобода. № 27. 2 липня 2010. С. 15.
• Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 32.
• Сквирська Л. М. Доманицький Василь Миколайович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. -К.: Українська енциклопедія ім. М. — П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 88-89.
• Франко І. В. Доманицький "Критичний розслід над текстом «Кобзаря» // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. — К.: Наукова думка, 1982. — Т. 37. — С. 372—373.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
•  Микола Аркас. Історія України-Русі / Бібліотека історичного клубу «Холодиний Яр». — Київ: Наш Формат, 2015. — 464 с. (репринт другого видання від 1912 року)
• Лотоцький О. Під тягарем громадської праці (на 15 роковини смерти В. М. Доманицького) // Тризуб. — 1925 (15 листопада). — Рік I. — Ч. 5. — С. 15–18.

• Доманицький Василь Миколайович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 640.
• [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n575/mode/2up «Чистому серцем. Пам'яті Василя Доманицького. Біографія, спомини, похорон»] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 576-577.
• Платонічна любов історика Василя Доманицького.
• Книги інородців // День, 2011
• Василь Доманицький: чоловік з душею дитини [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.] // UaModna, 14 вересня 2015
• Молодико В. Радомишльський біль роду Доманицьких [Архівовано 25 грудня 2014 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.