Рання Янь (кит. трад.: 前燕; піньїнь: Qiányàn) — династія, що правила частиною північного Китаю після падіння Пізньої Чжао. У 370 році була повалена державою Рання Цінь. Ця династія керувалася імператорами з сяньбійського племені мужун (одними з предків монголів).

Початок держави у 330-х роках поклав Хуан, вождь племені мужун, що були частиною сяньбійського союзу. Початково мужуни кочували на території сучасної південної Маньчжурії. До 337 року Хуан захопив басейн річки Ляохе. У 337 році було укладено союз з державою Пізня Чжао проти племені дуаньців. У 338 році дуаньців було розбито. Після цього володар Пізньої Чжао Ши Ху виступив проти Ранньої Янь, взявши облогу її столиці Цзічен (сучасний Цзіньчжоу у провінції Ляонін). Втім облогу вдалося зняти.

В подальшому існування Ранньої Янь пов'язано з тривалою боротьбою проти держави Пізня Чжао. Водночас у 342 році вдалося підкорити Когурьо, а у 344 році інше сяньбійське плем'я юйвень. У 352 році Рання Янь знищила Пізнє Чжао, а на завойоних землях було впроваджено подвійна адміністрація (мужунська та китайська). Були налагоджені торговельні відносини з Японією.

Після зміцнення влади у північному Китаї у 360–367 роках тривали запеклі війні з династією Цзінь за північно-східні землі.

У 369 році Рання Янь була атаковано військами Ранньої Цінь. Зрештою у 370 році війська мужунів були розбиті, а їх держава припинила існувати.

• David A. Graff: Medieval Chinese Warfare, 300–900. London and New York: Routledge, 2002, s. 56 i 63. ISBN 0-415-23954-0.