Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин І Ромул Август Горацій Вергілій Овідій
п о р

Диктатор в Стародавньому Римі — надзвичайна посадова особа (магістрат) в період Республіки (V — 2-а половина I століття до н. е.), призначалися консулами за рішенням сенату максимум на 6 місяців за крайньої небезпеки (внутрішніх негараздів, воєнної небезпеки тощо), коли визнавалося за необхідне передати владу в руки однієї особи.

Процедура призначення диктатора полягала в наступному: сенат виносив так званий «надзвичайний сенатусконсульт (постанова)», яка полягала у формулі: «Нехай консули вживуть заходів, щоб держава не зазнала збитку». Після цього консули називали ім'я диктатора і негайно розпускали своїх лікторів, які всі переходили до диктатора (диктатору належало 24 ліктори, тоді як консулам — по 12); таким чином вони виявлялися перед диктатором пересічними громадянами і він мав над ними право життя і смерті, як і над всіма громадянами, окрім народних трибунів. Після призначення диктатор вибирав собі помічника — «начальника кінноти» (лат. magister equitum).

Диктатор володів всією повнотою державної влади. При призначенні диктатора до його титулу завжди додавалася причина його обрання (наприклад, диктатор, що обирався на випадок військової небезпеки, — Dictator rei gerundae causa, тобто диктатор для ведення війни). Диктатор не міг бути притягнений до відповідальності після закінчення терміну своїх повноважень за будь-які вчинені ним дії.

На вирок диктатора до IV століття до н. е. не можна було подати апеляцію народному зібранню (коміції).

Зазвичай диктаторові підкорялися всі посадовці, включаючи консулів.

Спочатку на посаду диктатора могли призначатися тільки патриції, але з 356 до н. е.. — також і плебеї. Іноді диктатор обирався для виконання якого-небудь одного доручення, наприклад, «диктатор для забиття цвяха» (релігійний ритуал під час свята).

У період пізньої республіки, при Суллі та Цезарі, призначали диктаторами без обмеження терміну (dictator perpetuus), посада диктатора набула монархічного характеру.

Посада диктатора була скасована в 44 до н. е. Марком Антонієм.

• Rei gerundae causa — для ведення війни;
• Clavi figendi causa — для забивання цвяха в храмі Юпітера;
• Quaestionibus exercendis — для проведення судових процесів;
• Seditionis sedandae causa — для придушення заколоту;
• Ludorum faciendorum causa — для проведення громадських ігор;
• Feriarum constituendarum causa — для проведення громадських ігор;
• Comitiorum habendorum causa — для проведення коміцій;
• Legendo senatui — для поповнення сенату;
• Legibus faciendis et rei publicae constituendae causa — для проведення законів і для приведення республіки в порядок.

• Римські імператори
• Принцепс

• Дементьєва В. В. Магістратура диктатора в ранньої римської республіці (V—III ст. До н. е.). Ярославль, 1996. ISBN 5-230-20418-4 (рос.)

п о р Магістратури, посади і титули в Стародавньому Римі
Республіка	Ординарні Cursus honorum: Військовий трибун → Квестор → Едил → Претор, пропретор → Консул, консул-суффект, проконсул (список) → Цензор Екстраординарні Диктатор і Начальник кінноти (список) · Інтеррекс · Військовий трибун з консульською владою · Децемвіри · Тріумвір Релігійні Великий понтифік · Колегія понтифіків · Священний цар · Авгур · Августал · Арвальські брати · Весталка · Гаруспік · Салій · Феціал · Фламін Військові Центуріон  · Приміпіл  · Військовий трибун  · Легат (командир легіону)  · Імператор Інші Принцепс сенату · Народний трибун (Плебейський трибун)  · Легат (посланець)  · Ліктор
Рання імперія	Імператор (список) · Консул (список) · Претор · Префект преторія  · Префект міста  · Префект Єгипту  · Префект аннони  · Префект вігілів  · Легат  · Військовий трибун  · Прокуратор  · Намісник провінції див. також: Імператорська рада
Пізня імперія	Верховна влада Домінус  · Август  · Цезар  · Тетрархія Республіканські магістратури Консул (список) · Претор Центральні адміністративні посади Препозит священної спочивальні  · Магістр офіцій  · Коміт священних щедрот  · Коміт приватних справ  · Коміт доместиків  · Магістр армії  · Квестор священного палацу  · Приміцерій священної спочивальні  · Приміцерій нотаріїв  · Начальник канцелярії Провінційна адміністрація Префект міста  · Префект преторія  · Вікарій  · Ректор  · Корректор  · Консуляр Титули Vir illustris  · Vir spectabilis  · Vir clarissimus  · див. також: Консисторій
Стародавній Рим  · Історія  · Магістратура  · Портал