Село Дидьова пол. Dydiowa Церква Успіння Богородиці, 1860 (знищена коло 1958 року) Координати 49°11′06″ пн. ш. 22°44′46″ сх. д. / 49.185000000027777389° пн. ш. 22.74611111113877726° сх. д. / 49.185000000027777389; 22.74611111113877726Координати: 49°11′06″ пн. ш. 22°44′46″ сх. д. / 49.185000000027777389° пн. ш. 22.74611111113877726° сх. д. / 49.185000000027777389; 22.74611111113877726 Країна УкраїнаУкраїна Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Бещадський повіт Гміна Літовищі Висота центру 607 м Населення 0 осіб Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Автомобільний код RBI SIMC 0996270 OSM ↑1748184 ·R (Ґміна Літовищі) Дидьова Дидьова (Польща)  Дидьова у Вікісховищі

Дидьова — поділене кордоном колишнє село, частково в Україні — в Турківському районі (хутір Дидьова в Боберківській сільській раді), частково в Польщі — у гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства.

У ході кампанії перейменування українських назв на польські польська частина села в 1977—1981 рр. називалось Заціше (пол. Zacisze).

Засноване до 1529 року краківським воєводою Петром Кмітом. А вже у 1589 році тут діяла церква.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1881 році село належало до Турківського повіту, у селі нараховувалося 742 жителі, з них 725 греко-католиків, 8 римо-католиків і 9 юдеїв. У Дидьовій народився поет Маріян-Костянтин Глушкевич. До Дидьови приїздив Іван Франко — разом із дружиною відвідував шкільного товариша — місцевого священика отця Івана Кузіва, знавця етнографії бойків. У Дидьові була рільнича спілка «Сила» і читальня «Просвіти».

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Турківського повіту Станиславівського воєводства (з 1931 р. — Львівського воєводства). 1938 року в селі проживало 1332 особи.

На 01.01.1939 у селі було 1370 жителів (1300 українців, 10 поляків і 60 євреїв)^[1].

Виселене протягом 1944—1946 років.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

1589 року в селі споруджена церква, на її місці 1740-го побудовано наступну дерев'яну церкву (згоріла 1859-го). 1860 року споруджено дерев'яну тризрубну церкву Успіння Пр. Богородиці^[2], була парафіяльною церквою Лютовиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Частину коштів на будівництво храму (300 золотих ринських) надав цісар Фердинанд І. 1956-го зруйнована радянськими прикордонниками. Остаточно знищена коло 1958 року.

Церковний інвентар зберігався до 1993 року в церкві села Дністрик-Дубовий, по тому переміщений переселенцями на Сокальщину.

Уже в наш час місцеві мешканці встановили на місці церкви в Дидьовій інформаційну табличку, але саме село належить до території Підкарпатського воєводства Республіки Польща^[3].

На території Дидьови наявне дворище — руїни фільварку, висадженого в повітря 1960 року; руїни «будинку столяра» — в 1880-х рр. тут гостював Іван Франко (у Дидьовій 1890-го він був заарештований), кілька могил на цвинтарі, два придорожні хрести.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дидьова

• Неіснуючі села Турківського району
• Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — Перемишль, 1936 — с. 116-118 [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]

п о р Гміна Літовищі
Адміністративний центр: Літовищі
Села	Волосате • Беньова (покинуте) • Береги Горішні • Бережки • Буковець (покинуте) • Вижня Тернава (покинуте) • Дверник • Дверничок • Дидьова (покинуте) • Затварниця • Криве над Сяном • Лікоть (покинуте) • Літовищі • Нижня Тернава • Пщеліни • Смільник • Соколики (покинуте) • Ступосяни • Сянкі (покинуте) • Устрики Горішні • Хміль
Інші населені пункти	Гільське • Журавин • Мучне • Насічне • Приселини • Протісне • Скородний • Соколики Гірські • Царинське
Колишні населені пункти	Дзвиняч Горішній • Кривка • Руське • Сіковець • Сянки • Сухі Ріки

Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.