Джозеф Грімальді
англ. Joseph Grimaldi
Народився	18 грудня 1778(1778-12-18)[1][2][3] або 1779[4][5][…] Лондон, Королівство Велика Британія
Помер	31 травня 1837(1837-05-31)[1][2][3] Лондон, Сполучене Королівство
Поховання	Парк Джозефа Грімальді
Країна	Сполучене Королівство
Діяльність	танцюрист, клоун, співак, артист цирку, актор театру, ентомолог, актор, мім
Галузь	театр[7], акторське мистецтво[7], танець[7] і pantomimed[7]
Знання мов	англійська[1][7]
Заклад	Королевский театр Ковент-Гарден
Роки активності	1780 — 1823
Батько	Joseph Grimaldid[8]
Діти	J. S. Grimaldid
Медіафайли у Вікісховищі

Джозеф Грімальді (англ. Joseph Grimaldi, 18 грудня 1778, Лондон — 31 травня 1837, Лондон) — англійський актор, батько сучасної клоунади, один з найвідоміших клоунів Англії, що вважається першим клоуном з білим (європейським) обличчям^[9]. Саме виступи Грімальді зробили Клоуна, як персонажа, центральною фігурою британських арлекінад.

Грімальді народився в одному з лондонських районів в сім'ї італійця, синьйора Джузеппе (Джозефа) Грімальді^[10], що мав в лондонських театральних колах прізвисько Залізноногий (англ. Iron legs), пантоніміста, циркового художника і балетмейстера театру «Друрі-Лейн»^[11]. Матір'ю маленького Джозефа була Ребекка Брукер, танцівниця кордебалету. Батько Грімальді помер в 1788 році, залишивши родину в боргах, коли Джозефу було всього дев'ять років. У віці менше двох років Джозеф вперше грає невелику роль на сцені лондонського театру «Друрі-Лейн», а у віці менше трьох років він періодично починає виступати на сцені театру «Садлерс Веллс».

Досягнувши юнацького віку, Грімальді закохується в дочку власника театру «Садлерс Уеллс» і одружується з нею. Через вісімнадцять місяців Марія Грімальді вмирає під час пологів. Грімальді знаходить розраду в роботі, і, через деякий час, одружується ще раз. Згодом його син, Джозеф Семюель Грімальді, приєднається до сімейного театральної професії, проте у віці тридцяти років зіп'ється і помре.

Грімальді вважається неперевершеним в амплуа клоуна-міма, досягнувши оглушливого успіху в постановці Королівського театру Ковент-Гарден «Казки матінки Гуски» і закріпивши згодом свій успіх в інших постановках.

У своїй справі Джозеф Грімальді став беззастережним новатором, оскільки його персонаж — клоун по імені Джой (Joey; гра слів від англ. Joy — радість) був, для того часу, сучасним клоуном, амплуа якого, проте, грунтувалося на традиційній ролі простака і дурника, що йшла ще з часів комедії дель арте. Грунтуючись на цьому новаторство, персонаж Грімальді стає центральним персонажем арлекінада. Його комедійна грація була незвичайна, він добре придумував візуальні трюки і буфонади, вміло викликаючи сміх публіки. На час, коли стають популярні мюзик-холи, Грімальді вводить в театр жіночу пантоміму, а також заводить традицію безпосередньої участі присутньої публіки в поданні.

Знаменитий в англомовному світі «анекдот про сумне клоуна» (в якому доктор радив клієнтові різні способи виходу з важкої депресії, і в підсумку порекомендував сходити на виставу одного клоуна, після чого клієнт зізнався, що він і є той самий клоун) спочатку розповідали про сам Грімальді^[12].

Поступово вік дає про себе знати, і, страждаючи від різних хвороб, Грімальді йде зі сцени. У своїй прощальній промові він говорив своїм слухачам: До 1828 року Грімальді повністю розоряється, і в театрах «Ковент Гарден» і «Садлер Уеллс» проходять благодійні вистави, що ставлять собі за мету зібрати грошей на проживання Грімальді. Фондом «Друрі-Лейн» йому була призначена пенсія в 100 фунтів стерлінгів на рік.

В останні роки життя Джозеф Грімальді ледь міг ходити, і багато часу проводив в лондонській таверні під назвою Cornwallis Tavern. Власник таверни Джордж Кук вечорами відносив його додому.

Грімальді, ставши калікою, граючи на сцені, помер в ніч на 31 травня 1837 року. Газета London Illustrated News в некролозі на його смерть написала: «Грімальді мертвий, і не залишив собі рівних. Ми боїмося, що дух пантоміми втрачений» (англ. Grimaldi is dead and hath left no peer. We fear with him the spirit of pantomime has disappeared).

У своєму заповіті Джозеф Грімальді просив, щоб після його смерті він був обезголовлений перед похованням, нібито через страх поховання живцем^[13].

Могила Джозефа Грімальді знаходиться в парку Джозефа Грімальді (раніше у дворі каплиці Сент-Джеймс), на Пентонвілл-роуд в Іслінгтон. На будівлі в Granville Road є синя табличка на згадку, що він колись жив неподалік.

• Джозеф Гримальди у Енциклопедії Британника.
• Joseph Grimaldi (англ.). Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 26 серпня 2011.
• «Boz» (Ed.) (Чарльз Диккенс), Memoirs of Joseph Grimaldi, з Internet Archive (отсканированная книга з #оригінальний ілюстраціями)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Національна портретна галерея (Лондон)
Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · WikiTree
Література та бібліографія	Lord Byron and his Times · Online Books Page · Open Library · openMLOL.it · Бібліотека Александера Тернбулла · Проєкт Гутенберг
Тематичні сайти	SNAC · Архів Єльського університету · Німецький літературний архів Марбах
Словники та енциклопедії	Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Оксфордський словник національних біографій · Шведська національна енциклопедія · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopædia Britannica
Довідкові видання	Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · NNDB · Open Plaques · SNAC
Нормативний контроль	BNE: XX5187395 · BNF: 11064150b · FAST: 10566 · Freebase: /m/04t6f5 · GND: 118542206 · ISNI: 0000000118099967 · J9U: 987007448715805171 · LCCN: n50031654 · NKC: xx0244321 · NLA: 843442 · NLI: 004088321 · NLW: grimaldi-g · NTA: 068343221 · NUKAT: n2007121644 · SUDOC: 117580147 · VIAF: 76308205