For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Джевага Сергій Олександрович.

Джевага Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джевага Сергій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження28 вересня 1971(1971-09-28)
 УРСР, Прилуки
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (42 роки)
Україна Україна, Червоносільське
Alma MaterДУТ
Псевдо«Серж»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Олекса́ндрович Джева́га (нар. 28 вересня 1971(19710928), Прилуки, Чернігівська область, Українська РСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву Національної гвардії України, батальйон «Донбас». Учасник російсько-української війни, позивний «Серж».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1971 року в місті Прилуки. 1988 року закінчив 10 класів Прилуцької середньої школи № 2, зі срібною медаллю. Неодноразово брав участь в олімпіадах з математики, був нагороджений за активну участь у житті школи, мав безліч грамот. У шкільні роки займався боксом, отримав Обласну грамоту за перше місце в змаганнях.

Після закінчення школи вступив до Коломенського вищого артилерійського командного училища (м. Коломна, РРФСР), але залишив навчання і повернувся у Прилуки. Одружився. З 1991 року працював електромеханіком Прилуцького центру електрозв'язку. Навчався у Державному університеті телекомунікацій, отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури.

Під час Революції Гідності займався волонтерством, збирав гроші на ліки для постраждалих у протистояннях.

З початком російської збройної агресії проти України залишив навчання на 6-му курсі і 16 червня 2014 року добровольцем пішов на фронт. Дружині сказав, що поїхав на сесію[1].

Солдат, командир мінометного розрахунку мінометного взводу 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» в/ч 3027 Національної гвардії України. Зі своїм підрозділом брав участь у боях за звільнення Іловайська.

Ранком 29 серпня 2014 року загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з Многопілля до Червоносільського, внаслідок обстрілу зазнав смертельного поранення, помер на руках побратима. Разом із Сергієм загинули Олексій Затилюк («Бриз») та Олексій Бакка («Детройт»). У вересні 2014 пошуковці віднайшли це місце та вивезли останки бійців.

7 травня 2015 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду оголошений померлим як загиблий у бою. У вересні 2018 ідентифікований за результатами ДНК-експертизи.

4 жовтня 2018 року похований на Алеї Героїв прилуцького кладовища «Горова Білещина»[2].

Залишились мама; батько Олександр Миколайович, сестра, дружина Людмила і син Олександр.[3]

Пошук тіла

[ред. | ред. код]

Довгий час Сергій Джевага вважався зниклим безвісти, не було збігів за базою ДНК загиблих. Як розповів історик і журналіст Ярослав Тинченко, 12 вересня 2014 року пошуковці Місії «Евакуація-200» неподалік від Новокатеринівки (за даними Книги пам'яті, — біля села Любівка, що неподалік Новокатеринівки[4]) обслідували вантажну машину ЗіЛ з номером 6967 Н9, де було знайдено двох загиблих. У мобільному телефоні одного з них були фотографії військовослужбовця 42-го батальйону територіальної оборони «Рух Опору» Олександра (автор не називає прізвища, але очевидно, що йдеться про снайпера 42 БТО Олександра Сорокового). На той час брат Олександра вже забрав з дніпровського моргу тіло, ідентифіковане ним за зубами та кістками пальців ніг, без проведення ДНК-експертизи. Другий загиблий, Сергій (йдеться про Сергія Соловйова[5]), був ідентифікований за ДНК, проте родина цього не визнала. Зразки ДНК матері Олександра збіглися зі зразками ДНК тіла, знайденого у вантажівці, 6 липня 2018 року його перепоховали у Дніпрі[6]. Також було проведено ексгумацію тіла, яке поховала родина Олександра, результати ДНК-експертизи підтвердили, що це Сергій Джевага[7].

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[8].
  • 18 вересня 2015 року на будівлі Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 відкрили меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи[9][10]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 25
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[11]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • Його ім'я навічно зараховане до списку особового складу в/ч 3027
  • На честь Сергія та загиблих земляків у квітні 2019 року в Прилуках відкрито пам'ятний знак

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Без жетонів впізнати не можуть сотні тіл українських військових [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] // «Подробиці», 29 вересня 2014
  2. Вічна пам'ять Герою-земляку! [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Прилуцька міська рада, 4 жовтня 2018
  3. Героя з Прилук нагородили посмертно
  4. Загиблі, зібрані пошуковцями Місії «Евакуація-200». Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  5. Допомога сім'ї Сергія Соловйова, зниклого безвісти в АТО: Дружина зниклого безвісти Юлія і донька. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  6. У п'ятницю в Дніпрі перепоховають останки воїна 57-ї ОМБр Олександра Сорокового, який загинув на Донбасі 27 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій з «Граду» [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Цензор.нет», 4 липня 2018
  7. Як знайшли донбасівця «Сержа», який загинув під Іловайськом [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // «Український тиждень», 5 жовтня 2018
  8. Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України»
  9. Герої не вмирають! (відео) [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // ТК «Прилуки», 18 вересня 2015
  10. Меморіальна дошка герою [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, 29 жовтня 2015
  11. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

[ред. | ред. код]
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Джевага Сергій Олександрович
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?