Державний історико-культурний заповідник «Межибіж»
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Державний історико-культурний заповідник «Межибіж»  | |
|---|---|
 | |
| 49°26′11″ пн. ш. 27°24′43″ сх. д. / 49.43653785792428579° пн. ш. 27.41214316614393454° сх. д.Координати: 49°26′11″ пн. ш. 27°24′43″ сх. д. / 49.43653785792428579° пн. ш. 27.41214316614393454° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |  Україна |
| Адреса | Меджибіж, вул. Замкова, 1 |
| Засновано | 2004 |
| Відкрито | 2004 |
| Директор | Погорілець Олег Григорович |
  Державний історико-культурний заповідник «Межибіж» (Україна) | |
 | |
Державний історико-культурний заповідник «Межибіж» — замковий ансамбль XIV — XVI століття. Створено у 2001 році на базі комплексу пам'яток фортеці у смт Меджибіж. У відреставрованих залах представлено експозицію, що висвітлює теми з історії, етнографії, іконопису. У 2008 році в каретному корпусі замку було відкрито Музей Голодомору, створений художником та скульптором Миколою Мазуром.
Перший музей у Меджибізькому замку було створено при повітовій школі, яку організував у своєму маєтку-замку князь Адам Єжи Чарторийський, 10 жовтня 1819 р.[1]
Реставраційні роботи у замку розпочалися 1965 року. У березні 1971 р. в одному з відреставрованих приміщень замку було відкрито першу експозицію краєзнавчого музею: історія краю дожовтневого (по 1917 р.) та радянського періодів. У 1975 р. Меджибізький музей-фортеця стає відділом обласного краєзнавчого музею, очолив його М. Й. Ягодзінський.
У зв'язку з тим, що приміщення обласного краєзнавчого музею опинилося в аварійному стані, музей перестав функціонувати, історико-краєзнавчу експозицію в Меджибізькому замку було ліквідовано, а в залах розмістили фондосховище Хмельницького обласного краєзнавчого музею.
Восени 1982 р. у чотирьох залах північно-західного корпусу була відкрита нова експозиція: кераміка, художнє скло, одяг, вишивка і ткацтво, іконопис.[2] Відео 1994 року про музей у Меджибізькому замку на YouTube
У 1985 р. почалися архітектурно-археологічні дослідження Меджибізької фортеці експедицією від інституту АН УРСР та інституту «Укрпроектреставрація».
В січні 1997 р. був створений Меджибізький регіональний історико-етнографічний музей-фортеця, директором якого призначена Г. К. Медведчук, а згодом, в березні 1999 р. — М. В. Пінчак
В липні 2001 р. згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 878 «Про затвердження списку історичних населених місць України», смт. Меджибіж визнано історичним населеним місцем та визначено пам'ятки, що пов'язані із містечком — замок, палац, церква XVI ст.
27 грудня 2001 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову, яка зафіксувала погодження з пропозицією Хмельницької обласної державної адміністрації, підтриманою Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики, Міністерством культури і мистецтв про оголошення замкового ансамблю смт Меджибіж Державним історико-культурним заповідником «Межибіж» з віднесенням його до сфери управління Хмельницької обласної державної адміністрації.[3]
19 листопада 2003 р. видається наказ управління культури Хмельницької обласної державної адміністрації № 147 "Про ліквідацію Меджибізького регіонального історико-етнографічного музею-фортеці та заходів щодо забезпечення діяльності Державного історико-культурного заповідника «Межибіж». 20 січня 2004 р. почав діяти Державний історико-культурний заповідник «Межибіж», директором якого був призначений В. Г. Микитюк.
В січні 2004 року було створено Державний історико-культурний заповідник «Межибіж». Розпочались ремонтно-реставраційні роботи на території замку.
У лютому 2006 року музей закрили на ремонт, а вже в вересні того ж року до святкування 860-річчя Меджибожа та 35-річчя музею відкрили 6 відреставрованих залів з новими виставками.
4 жовтня 2008 р. на території фортеці був відкритий Музей пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років на Хмельниччині, створений Народним художником України М. І. Мазуром.[2]
Друга музейна експозиція будується на основі наявних фондів, які заповідник частково отримав від краєзнавчого музею як залишок після реорганізації у 2001 р., частково поповнював впродовж 15 наступних років.
- Погорілець Олег Григорович (2009 — дотепер)
- Меджибізький замок
- Мури з баштою (Меджибіж)
- Церква святого Миколая (Меджибіж)
- Палац Сенявських-Чарторийських
- ↑ Западенко І. Перший музей у Меджибізькій фортеці. Спроба реконструкції до 200-річчя [Електронний ресурс] / Ігор Западенко // Academia.edu. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.academia.edu/38112579.
- ↑ а б Западенко І. Меджибізька фортеця в культурному ландшафті. До 45-річчя музею і 15-річчя Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Музей і соціум: шляхи взаєморозуміння Матеріали круглого столу до 30-річчя Хмельницького обласного художнього музею 18 травня 2016 року.
- ↑ Про Державний історико-культурний заповідник «Межибіж»: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1759 // Офіц. вісн. України. — 2001. — № 52. — С.127.
- «МЕЖИ́БІЖ» Державний історико-культурний заповідник / Енциклопедія сучасної України [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Сайт Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Меджибіж: історія та сучасність: Бібліогр. покажч. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / Упр. культури, туризму і курортів Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. ОУНБ ім. М.Островського. — Хмельницький, 2009. — 28 с.
- Слободянюк Т. Сага про фортецю, або довга дорога до заповідника // Поділ. вісті. — 2005. — 7 лип.
- Трембіцький А. М. ДІКЗ «Межибіж»: десять років поступу. Історія, матеріали і документи. / А. М. Трембіцький. — Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2012. — 390 с.
- Хоптяр Ю. А. Олег Григорович Погорілець // Освіта, наука і культура на Поділлі. — 2011. — Т. 17. — С. 307—313.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
