Дайкон

Походження	Китай
Медіафайли у Вікісховищі

Дайкон (Raphanus sativus L. convar. acanthiformis (Morel)^[1] яп. 大根, або японська редька) — солодка японська редька. В перекладі з японської — «великий корінь».

Дайкон відносять до родини капустяних. Можливою батьківщиною дайкона називають Китай, де росте лоба (азійська редька). Шляхом селекції в Японії і отримали дайкон з лоби. І редьку, і редис в Західній Європі відносять до допоміжних, не головних овочів. В Японії, де століттями гостро стояло питання перенаселення і отримання харчів, дайкон віднесено до головних овочів. Адже там виведені сорти велетенського дайкона, вага яких перевищує 500 грамів. Є сорти з вагою 1 кг і більше.

Біологічні характеристики дайкона збігаються з характеристиками редьки і редису. Період вегетації досягає 60—80 днів. Довжина стиглих коренів досягає 30-80 см в залежності від сорту. 100 грамів дайкону містять двадцять одну (21) кілокалорію.

На відміну від редьки дайкон не має вмісту гірчичних олійних речовин, тому має більш приємний смак і часто не потребує дотаткової термічної обробки. В дайконі знайдені вітамін С і ферментні речовини, що сприяють перетравленню продуктів з вмістом крохмалю.

Агрікультура має високу врожайність — десять (10) кілограмів на 1 метр квадратний. Коливання в залежності від сорту.

Дайкон добре відгукується на добрива. Перед сівбою вносять одну цеберку гною на 1 метр квадратний.

Для дайкону бажані легкі ґрунти. Перед сівбою ґрунти глибоко обробляють бороною і вносять пісок. Корінь в період вегетації росте вглиб і догори, піднімаючись над поверхнею землі як турнепси. Бажані поливи, прополка і додаткове боронування рядків.

Висівання — в червні.

Насіння перед сівбою замочують в теплій воді. Воду бажано міняти при охолодженні і висівати тільки насіння-проростки. Внесок в ґрунт — 20 -25 см одне від одного. Має поширення наклеювання насіння на туалетний папір навесні через проміжок 20 -25 см, замочування і висівання в папері. Глибина внесення насіння як у редиса. Збори врожаю через 50-70-80 днів або раніше в залежності від визрівання і сорту.

Дайкони цілком гідні для вирощування в Україні, особливо в її північних районах через короткий строк вегетації.

• 
• 
  Дайкон в порівнянні з редисом
• 

Головні шкідники — хрестноквіткові блошки (Phyllotreta cruciferae).

Дайкон, який вирощують на значних площах, входить до майже щоденного раціону японців. Має поширення в Китаї, країнах Східної і Центральної Азії (Узбекистан) і в Америці. Прихильники дайкона вирощують по десять — п'ятнадцять різних сортів. Влітку навіть молоде і ніжне листя додають до салатів.

Дайкон використовують для салатів, як гарнір до м'ясних і рибних страв, до страв з грибами. Коріння смажать, маринують, солять, використовують свіжими. Зберігають взимку в темних прохолодних приміщеннях у вологому піску як моркву.

• Редис
• Редька
• Овочі
• Овочівництво

• Vincent E. Rubatzky, Mas Yamaguchi: World Vegetables: principles, production and nutritive values. 2. Auflage. Aspen Publishers, Gaithersburg 1999, ISBN 0-8342-1687-6
• «Приусадебное хозяйство», февраль, 1992
• «Наука и религия», июнь, 1980

• Редька дайкон — японське диво [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Дайкон — солодкий родич гіркої редьки^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гість із Далекого Сходу^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Новосели наших грядок [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дайкон