Гіперемія (від грец. Ὑπερ — «понад» і грец. αἷμα — «кров») — переповнення кров'ю судин кровоносної системи будь-якого органу або ділянки тіла. Розрізняють:

• активну гіперемію або артеріальну, залежну від збільшеного припливу артеріальної крові
• венозну (пасивну) гіперемію, зумовлену ускладненням відтоку венозної крові. Це збільшення кровонаповнення органа чи ділянки тканини в результаті утрудненого відтоку крові по венах.

• механічні — посилена діяльність серця, зменшення атмосферного тиску (гіперемія шкіри при застосуванні кровоносних банок внаслідок розрідження в середині їх повітря)
• нервового походження — подразнення нервів, які розширюють кровоносні судини, (тонічна гіперемія) або параліч нервів, які звужують судини (паралітична гіперемія).

При активній гіперемії тканина набрякає і температура її підвищується. Це може відбутися також при посиленні лімфообігу.

• внутрішньосудинні (закупорка вен тромбом або емболом)
• позасудинні (здавлювання вен пухлиною, рубцем, збільшеною маткою, рідиною набряків)
• фактори самої судинної стінки (конституціональна слабкість еластичного апарату вен, недостатній розвиток і знижений тонус гладеньких м'язів їхніх стінок)

• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона/акционерное издательское общество Ф. А. Брокгауз — И. А. Ефрон/Санкт-Петеррбург/(1890—1907)

Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия Довідкові видання Nuovo soggettario Нормативний контроль Freebase: /m/08859_