Гійом Гальєнн
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гійом Гальєнн | |||
---|---|---|---|
фр. Guillaume Gallienne | |||
Sociétaire of the Comédie-Françaised | |||
Дата народження | 8 лютого 1972 (52 роки) | ||
Місце народження | Неї-сюр-Сен, Нантерр, Франція | ||
Громадянство | Франція | ||
Професія | актор, режисер, сценарист | ||
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Курси Флоран[1] | ||
Роки активності | 1992 — наш час | ||
Член у | Комеді Франсез | ||
IMDb | ID 0302916 | ||
Нагороди та премії | |||
«Сезар» (2014) | |||
Гійом Гальєнн у Вікісховищі |
Гійо́м Гальє́нн (фр. Guillaume Gallienne, нар. 8 лютого 1972, Неї-сюр-Сен, Франція) — французький актор, режисер та сценарист.
Гійом Гальєнн народився 8 лютого 1972 року в Неї-сюр-Сен у Франції. Гійом третій з чотирьох синів у сім'ї, що належить до вищих кругів паризької буржуазії. Його мати походить з російсько-грузинської аристократичної сім'ї, батько — бізнесмен[2]. Шкільні роки провів в англійському пансіоні, у Франції вивчав історію[3]. У 18-річному віці поступив до престижної театральної школи «Курси Флоран». Вищу освіту здобув у Вищій Національної консерваторії драматичних мистецтв у Парижі[4]. Після закінчення інституту в 1998 стає членом трупи одного з найзнаменитіших світових театрів Комеді-Франсез (La Comédie-Française).
У кіно Гальєнн дебютував в 1992 році, з'явившись в невеликій ролі у фільмі Шарля Немеса «Дошка пошани». За свою кар'єру знявся майже у 50-ти стрічках, найвідоміші серед яких «Астерікс і Обелікс у Британії» (2012), комедія «Мосьє Ібрагім і квіти Корану» (2003) режисера Франсуа Дюпейрона, біографічна стрічка «Марія-Антуанетта» (2005) Софії Копполи.
У 2005 році Гальєнн створив лібрето для балету Ніколя Леріша «Калігула»[5], потім у 2011 році переніс на сцену Великого театру «Втрачені ілюзії» Оноре де Бальзака[6].
У 2013 році на «двотижневику режисерів» Каннського кінофестивалю відбулася прем'єра комедії «Хлопці, Ґійоме, до столу!», у створенні якої Гальєнн уперше виступив не лише як актор, але і як постановник, продюсер і сценарист. Критики відзначили Гальєна-дебютанта, нагородивши його премією Міжнародної конференції ігрового кіно C.I.C.A.E. та призом Товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) у категорії «найкращий фільм».
Гійом Гальєнн є також частим учасником різних телевізійних програм і шоу у Франції; з вересня 2009 року є ведучим передачі Ça peut pas faire de mal на радіо France Inter, де зачитує уривки літературних творів[7].
У листопаді 2008 році Гійом Гальєнна було нагороджено Орденом «За заслуги», а у 2013 він став офіцером Ордена мистецтв та літератури Франції[8][9].
- Ролі у кіно
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1989—2006 | с | Комісар Наварро | Navarro | епізод |
1991—2005 | с | Мегре | Maigret | Кормьє |
1992 | ф | Дошка пошани | Tableau d'honneur | Кастаньє |
1995 | ф | Сабріна | Sabrina | |
1996 | ф | Субота на Землі | Un samedi sur la terre | Apprenti bijoutier |
1997 | ф | Урок танго | The Tango Lesson | друг Пабло |
1997 | ф | Молодість | Jeunesse | ліонець |
1998 | кф | Попкорн | Pop Corn | Troisième badaud |
1999 | ф | Одна за всіх | Une pour toutes | L'agent immobilier |
1999 | ф | Monsieur Naphtali | Sommergan | |
2000 | тф | Мізантроп | Le misanthrope | Le garde et Dubois |
2000 | ф | Син людини | Fils de personne | |
2000 | ф | Світські леви | Jet Set | Едвард |
2000 | ф | Дансер | The Dancer | Artiste Unicorn |
2001 | кф | En scène! | ||
2002 | тф | Les frangines | Едуар | |
2002 | тф | Patron sur mesure | Леду | |
2003 | ф | Мосьє Ібрагім і квіти Корану | Monsieur Ibrahim et les fleurs du Coran | The Car Salesman |
2003 | тф | Учіні жінки | Les femmes savantes | Жульєн |
2003 | ф | Фанфан-тюльпан | Fanfan la tulipe | La Houlette |
2003 | тф | Братство вовка 2: Повернення перевертня | La bête du Gévaudan | Леббе Пурше |
2004 | ф | Глюк | Narco | Самюель Папкін |
2005 | ф | Марія-Антуанетта | Marie Antoinette | Vergennes |
2005 | ф | Місця в партері | Fauteuils d'orchestre | Паскаль |
2005 | ф | Ви будете сміятися,я я йду геть | Tu vas rire, mais je te quitte | П'єр-Луї |
2006 | кф | Останній епізод Далласа | Le dernier épisode de Dallas | Франсуа |
2006 | ф | Мій полковник | Mon colonel | Le sous-préfet |
2006 | ф | Джунглі | La jungle | Mathias Warkhevytch |
2007 | ф | Кандидат | Le candidat | Sam - un membre du comité de campagne |
2007 | тф | Мосьє Макс | Monsieur Max | |
2008 | ф | Саган | Sagan | Jacques Quoirez |
2008 | с | Вони і я | Elles et moi | Роберт |
2008 | ф | Високий музей, низький музей | Musée haut, musée bas | Макс Перделлі |
2009 | ф | Концерт | Le concert | епізод |
2009 | тф | Прощавайте, Де Голль, прощавайте | Adieu De Gaulle adieu | Бернар Тріко |
2010 | ф | Італієць | L'Italien | Жак |
2010 | ф | Разом ми проживаємо величезну історію любові | Ensemble, nous allons vivre une très, très grande histoir... | Юбер |
2012 | ф | Астерікс і Обелікс у Британії | Astérix et Obélix: Au service de Sa Majesté | Красовакс |
2012 | ф | Сповідь сина століття | Confession of a Child of the Century | Меркансон |
2013 | ф | Хлопці, Ґійоме, до столу! | Les garçons et Guillaume, à table! | Гійом / Мама |
2014 | ф | Ів Сен-Лоран | Yves Saint Laurent | П'єр Берже |
Нагороди та номінації Гійома Гальєнна | |||||
---|---|---|---|---|---|
Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат | |
2013 | Французького синдикату кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Я, знову я і мама | Перемога | |
Каннський кінофестиваль | Приз Міжнародної конференції ігрового кіно C.I.C.A.E. | Перемога | |||
Приз Товариства драматичних авторів і композиторів SACD | Перемога | ||||
Золота пальмова гілка | Номінація | ||||
Квір-пальмова гілка | Номінація | ||||
2014 | Премія «Люм'єр» | Найкращий актор | Перемога | ||
Найкращий дебютний фільм | Перемога | ||||
Премія «Сезар» | Найкращий актор | Перемога | |||
Найкращий адаптований сценарій | Перемога | ||||
Найкращий дебютний фільм | Перемога | ||||
Найкращий фільм | Перемога | ||||
Найкраща режисерська робота | Номінація | ||||
2015 | Найкращий актор другого плану | Ів Сен-Лоран | Номінація |
- ↑ http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs?page=1
- ↑ Savigneau, Josyane (11 жовтня 2013). Guillaume Gallienne, le mélange des genres. Le Monde (фр.) . Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Despina, Ladi (13 грудня 2014). My mother insisted I was gay – but I'm not. The Guardian. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Rocher, Bertrand (20 листопада 2013). Mais pour qui se prend Guillaume Gallienne?. Grazia (фр.) . Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Liban, Laurence (31 січня 2011). Un ballet pour Caligula. L'Express (фр.) . Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Bavelier, Ariane (3 січня 2014). Le Bolchoï retrouve ses illusions à Paris. Le Figaro (фр.) . Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Guillaume Gallienne (фр.) . France Inter. Архів оригіналу за 11 лютого 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
- ↑ Décret du 14 novembre 2008 portant promotion et nomination (фр.) . Légifrance. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2013 (фр.) . Ministry of Culture and Communication. 5 березня 2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.
- Гійом Гальєнн на сайті IMDb (англ.)
- Гійом Гальєнн на сайті Kino-teatr.ua
- Гійом Гальєнн [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.