Гідравлічна система у Шуштарі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гідравлічна система у Шуштарі | |
|---|---|
.jpg)
| |
| 32°03′13″ пн. ш. 48°50′55″ сх. д. / 32.05372300002777308° пн. ш. 48.84868700002777331° сх. д.Координати: 32°03′13″ пн. ш. 48°50′55″ сх. д. / 32.05372300002777308° пн. ш. 48.84868700002777331° сх. д. | |
| Країна |  Іран[1][2] |
| Розташування | Shushtar Countyd[1][2] |
| Тип | архітектурний ансамбль[2] пам'ятка культури[1] і гідросистемаd |
| Площа | 240,4152 га і 1572,2009 га |
| Стиль | сасанідська архітектураd[2] |
  Гідравлічна система у Шуштарі Гідравлічна система у Шуштарі (Іран) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
| Історична гідравлічна система Шуштара | |
|---|---|
| Shushtar Historical Hydraulic System [3] | |
| Світова спадщина | |
| |
| 32°03′13″ пн. ш. 48°50′55″ сх. д. / 32.0537000° пн. ш. 48.8487000° сх. д. | |
| Країна | Іран |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, v |
| Об'єкт № | 1315 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 2009 (33 сесія) |
  | |
 | |
| Гідравлічна система у Шуштарі у Вікісховищі | |
Історична гідравлічна система у Шуштарі (перс. سازههای آبی شوشتر) — острівне місто Сасанідської епохи зі складною системою зрошення. Знаходиться в Ірані у остані Хузестан.[4][5] Він був включений ЮНЕСКО в список Світової спадщини в 2009 році і став 10-м об'єктом культурної спадщини Ірану, внесеним у цей список ООН.[4][6]
Інфраструктура Шуштара включала водяні млини, греблі, тунелі і канали. Водозлив ГарГар був побудований на водяних млинах і водоспадах. Канал Болайті розташований на східній стороні водяних млинів і водоспадів і виконує функцію постачання води від позаду моста ГарГар на східну сторону водяних млинів і спрямування води з річки, щоб не допустити пошкодження водяних млинів. Тунель Даханеє шахр є одним з трьох основних тунелів, який доставляли воду зі сховища вище водозливу Гаргар на водяні млини. Канал Сех корех направляє воду зі сховища вище водозливу Гаргар на західну сторону. Водяні млини й водоспади формують ідеальну модель приборкання води для роботи млинів.[4][6]
Банд-є-Кайсар («Дамба цезаря»), давньоримський водозлив довжиною 500 м через Карун, була ключовою спорудою комплексу, яка разом з Банд-і-Мізан, утримувала і перерозподіляла річкову воду в зрошувальні канали території.[7] Побудована римлянами в 3-му столітті нашої ери за наказом Сасанідів,[8] дамба була найбільш східним давньоримським мостом і римською греблею[9] і першою спорудою в Ірані, яка поєднала міст з греблею.[10]
Частини зрошувальної системи, як кажуть, мають витоки за часів Дарія Великого, Ахменідського царя Ірану. Частково вона складається з пари основних обхідних до річки Карун, один з яких все ще знаходиться у використанні сьогодні. Він постачає воду у місто Шуштар через тунелі.[4] Територія включає фортецю Селастель, яка є віссю для роботи гідравлічної системи. Вона також складається з вежі для вимірювання рівня води, мостів, гребель, млинів, басейнів та фонтанів.[4][6]
Система виходить на рівнину на південь від міста, де її вплив включає в себе надання сприяння у землеробстві на території під назвою Міанаб (Mianâb) і посадці садів.[6] Власне вся територія між двох обхідних (Шутают і Гаргар) на річці Карун називається Міанаб (Mianâb) та є островом з містом Шуштар на його північній частині.[11]
Гідравлічна система була названа ЮНЕСКО «шедевром творчого генія».[12]
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ а б в г https://iranarchpedia.ir/entry/17429
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ а б в г д UNESCO registers Iran's Shushtar water system [Архівовано 29 вересня 2012 у Wayback Machine.], PressTV, Retrieved on May 1, 2010.
- ↑ Shushtar [Архівовано 4 червня 2010 у Wayback Machine.], world heritage sites, retrieved on May 1, 2010.
- ↑ а б в г Shushtar Historical Hydraulic System [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.], ЮНЕСКО, Retrieved on May 1, 2010.
- ↑ Length: Hodge, 1992, с. 85; Hodge, 2000, с. 337f.; extensive irrigation system: O'Connor, 1993, с. 130
- ↑ Smith, 1971, с. 56—61; Schnitter, 1978, с. 32; Kleiss, 1983, с. 106; Vogel, 1987, с. 50; Hartung та Kuros, 1987, с. 232; Hodge, 1992, с. 85; O'Connor, 1993, с. 130; Huff, 2010; Kramers, 2010
- ↑ Schnitter, 1978, с. 28, fig. 7
- ↑ Vogel, 1987, с. 50
- ↑ C. J. Edmonds, East and West of Zagros, BRILL, 2009, ISBN 9004173447; Page 157.
- ↑ Check out 13 emerging wonders of the world [Архівовано 29 січня 2013 у Archive.is], msn news, Retrieved on May 1, 2010.
- Hartung, Fritz; Kuros, Gh. R. (1987), Historische Talsperren im Iran, у Garbrecht, Günther (ред.), Historische Talsperren, т. 1, Stuttgart: Verlag Konrad Wittwer, с. 221—274, ISBN 3-87919-145-X
- Hodge, A. Trevor (1992), Roman Aqueducts & Water Supply, London: Duckworth, с. 85, ISBN 0-7156-2194-7
- Huff, Dietrich (2010), Bridges. Pre-Islamic Bridges, у Yarshater, Ehsan (ред.), Encyclopædia Iranica Online
- Kleiss, Wolfram (1983), Brückenkonstruktionen in Iran, Architectura, 13: 105–112 (106)
- Kramers, J. H. (2010), Shushtar, у Bearman, P. (ред.), Encyclopaedia of Islam (вид. 2nd), Brill Online
- O'Connor, Colin (1993), Roman Bridges, Cambridge University Press, с. 130 (No. E42), ISBN 0-521-39326-4
- Schnitter, Niklaus (1978), Römische Talsperren, Antike Welt, 8 (2): 25–32 (32)
- Smith, Norman (1971), A History of Dams, London: Peter Davies, с. 56—61, ISBN 0-432-15090-0
- Vogel, Alexius (1987), Die historische Entwicklung der Gewichtsmauer, у Garbrecht, Günther (ред.), Historische Talsperren, т. 1, Stuttgart: Verlag Konrad Wittwer, с. 47–56 (50), ISBN 3-87919-145-X
- Livius.org: Shushtar [Архівовано 23 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- UNESCO: World heritage site [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
| ||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
