Микола Віталійович Гуцаленко
Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження	19 грудня 1991(1991-12-19) Первомайськ, Миколаївська область
Смерть	23 лютого 2017(2017-02-23) (25 років) Дніпро
Alma Mater	Миколаївське вище училище фізичної культури
Військова служба
Роки служби	2014—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	79 ОДШБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

Мико́ла Віта́лійович Гуцаленко (19 грудня 1991, Первомайськ, Миколаївська область — 23 лютого 2017, Дніпро) — український військовик, командир 2-го десантно-штурмового взводу 3-ї роти 1-го батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, молодший лейтенант. Майстер спорту України з веслування.

Почесний громадянин міста Первомайська Миколаївської області (2018).

Народився в місті Первомайську Миколаївської області. З дитинства захоплювався веслуванням, тренувався у Первомайській ДЮСШ у тренера Олександра Федорченка.

У 2005 році вступив до Миколаївського вищого училища фізичної культури (тренер — Олександр Шевченко), а після його закінчення — до Національного університету кораблебудування, якого так і не закінчив. Протягом восьми років входив до складу збірної Миколаївської області. У складі байдарки-двійки разом з Андрієм Сачковським виконав норматив майстра спорту. На чемпіонаті України 2014 року на байдарці-двійці в парі з Вадимом Деревинським посів третє місце з марафону.

У 2014 році залишив навчання в університеті і вступив до війська. Пройшов щаблями військової кар'єри від солдата до командира взводу, молодшого лейтенанта. Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях під Мар'їнкою, на Савур-могилі. Був одним з трьох «кіборгів», які встановили прапор над Донецьким аеропортом^[1].

21 лютого 2017 року отримав важке поранення у зоні проведення АТО в районі Авдіївки, внаслідок чого впав у кому. Шпиталізований до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні. Помер 23 лютого 2017 року. Похований в Миколаєві на Центральному кладовищі^[2].

«За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.12.2015)^[3].

«За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (10.04.2017, посмертно)^[4].

Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» 2-го ступеня.

У Первомайську ім'ям Миколи Гуцаленка названо вулицю, на якій він проживав.

• Список українських спортсменів, тренерів і функціонерів, що загинули під час Революції гідності чи внаслідок російської агресії в Україні

• Скончался киборг Николай Гуцаленко, установивший флаг на крыше донецкого аэропорта [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)

• Гуцаленко Микола Віталійович [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
• Гуцаленко Микола Віталійович [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Український меморіал
• Спорт – не поза політикою. 35 спортсменів, які загинули на Майдані та на Донбасі