Володимир Васильович Гунько (позивний «Кузьма»; 23 квітня 1989, с. Ободівка Вінницької обл— 31 липня 2022, м. Бахмут Донецької області) — офіцер 58-ї окремої мотопіхотної бригади^[1],

Народився в с. Ободівці тоді Тростянецького району Вінницької області в сім’ї Гунько Василя Дмитровича та Тетяни Степанівни.

Закінчив Ободівську середню школу (2006) та факультет фінансів Львівської міжрегіональної академії управління персоналом ( 2011). Магістр фінансів (2011).

Працював менеджером в торгівельній фірмі.

З 2014 доброволець батальйону “Донбас“. Опинився в оточенні біля Червоносільського, коли російські військові впритул розстріляли колону українських бійців. Провів у полоні майже чотири місяці до 28 грудня 2014.^[2][3]. Після звільнення і реабілітації підписав контракт з ЗСУ. Воював під Маріуполем.

З 2016 на попередній роботі менеджером. Займався волонтерською діяльністю.

28 лютого 2022 року знову добровольцем пішов до лав ЗСУ . Воював у президентському полку в м. Київ. Після звільнення міст Києва,  Ірпінь, Бучі та Київської області Володимир написав рапорт на перевід його на службу в м. Бахмут^[1].

23 липня 2022 командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки приїхав в Бахмут. 31 липня загинув.

Похований в родинному селі^[1].

У грудні 2023 року встановлено меморіальну дошку на будинку в Бучі, де проживав Володимир^[4].

• Майданівці, яких убила росія // hromadske. — 2023. — 18 лютого.
• Віталій Бондарєв (9 вересня 2022). "Він дуже турбувався за Україну" — спогади про добровольця Володимира Гунька. suspilne.media. Процитовано 19 грудня 2022.
• Пережити полон – Володимир Гунько.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.